ПОШУК
 

AlmaNAH






Жанри

Авантюрна проза
Авторська проза
Альтернативна історія
Антиутопія
Бойовик
Вірш
Горор
Детектив
Елегія
Жіноча проза
Жіночий детектив
Історична проза
Казка
Казка для дорослих
Кіберпанк
Конструктор
Мініатюра
Містерія
Містика
Ода
Оповідання
Переклад
Поезії
Поема
Постмодерн
Пригодницька проза
Притча
Сатира й гумор
Сонет
Соціальна драма
Трилер
Утопія
Фантастика
Фентезі
Цикл поезій
Щоденник

Гоголівський ФОРУМ




Наша статистика

Авторів: 754
Творів: 11440
Рецензій: 17358

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Конструктор

Слова

© Delfineja, 24-09-2007
Полоній
- Що ви читаєте, мій принце?
Гамлет
- Слова, слова, слова…
Полоній
- І що ж там пишуть, принце?
Гамлет
- Про кого?
                У. Шекспір "Гамлет"

Дивна річ, але незважаючи на безмежні можливості тематичних обріїв, драма характерів залишається чи не найпопулярнішим жанром в літературі усіх часів і народів. Уважний читач може помітити, що герої цієї одвічної драми ніби перекочовують з одного твору до іншого, вільно ширяючи історією літератури від Гюі де Мопассана до Джерома Селінджера. Тому не дивно, що саме до розгляду цієї проблеми – проблеми співіснування (а скоріше, неможливості співіснування) і звертається автор у своєму новому творі. Важко сказати, чи усвідомлював письменник цю спадкоємність, чи просто матеріалізував на папері відомий (а може, й особисто відчутий) алгоритм розвитку людських стосунків, навмисно відсторонившись від будь-якого досвіду попередників. В будь якому випадку, авторові вдалося подати цю історію із притаманною йому пронизливістю, таким чином ще більше наблизивши своїх персонажів до читача.
Проблема героїв проста як світ, а їхні реакції передбачувані. Ну то й що, спитає читач, нащо ж читати те, що вже і так відомо? Але не варто забувати, що саме момент впізнання є найдієвішим рушієм, який в одну мить занурює сторонню людину (тобто читача) у вир подій, окреслених чергуванням трьох десятків чорних літер. Читач знає, чим все скінчиться, і хоче знову і знову верифіквати своє знання.
Можна сказати, що існує певний набір життєвих ситуацій, розвиток кожної з яких є передбачуваним, але саме вони приваблюють поетів та письменників, так само як і читачів. Наприклад, коли на самому початку оповіді головний герой питає свою дружину: «Чому ти так ненавидиш людей?», її відповідь є цілком прогнозованою. Цей діалог - неначе своєрідний код, який з першої ж сторінки окреслює стосунки героїв і запускає механізм розгортання певного алгоритму. Саме тому, що ми знаємо (читай, впізнаємо) цей алгоритм, нам не здається дивним і фінал твору - доля героїв не могла бути іншою, це зрозуміло від самого початку. А тому усі події, навіть доленосна поява у їхньому домі загадкової «людини із Півночі» являють собою частину вже нібито відомого задуму, який невпинно прямує до своєї кульмінації. «Людина з Півночі» виступає своєрідним двійником автора, присутнім на місці подій – з його появою герої опиняються втягнутими у ланцюжок подій, які згодом і призведуть саме до такого фіналу. Ця ж сама людина, як каталізатор, підштовхує кожного з персонажів до певних вчинків. «Говорячи, що ми самі обираємо власну долю, ми не помічаємо, як крокуємо єдиною можливою стежкою», його слова, адресовані головній героїні, мабуть, є визначальними для твору в цілому.
Від’ізд головного героя – ще одна «точка неповернення» в романі. Адже поїхати в даному випадку означає віддатися на поталу долі, погодитися пливти течією, відмовившись від власних бажань. Єдине бажання, що залишилося в героїв – це втекти від відповідальності, переклавши її на сліпу долю. Навіть якщо це призведе повного краху.
Що ж стосується неможливості співіснування, то в даному випадку, вона є очевидною – зерня конфлікту знаходиться в самих героях, їхніх характерах, походженні, моральних принципах. Вибуховий механізм уповільненої дії спрацьовує в кінці твору, коли вже всі (в першу чергу, самі герої) відчувають близькість неминучої трагедії. Рішуча, безкомпромісна вдача героїні кінець кінцем вбиває її, і в цьому випадку «людина з Півночі» є лише приводом, що прискорює хід подій. Її чоловік, навпаки, вбачає прояв мудрості саме у тому, щоб пливти за течією, не втручаючись в хід життя - одвічна драма характерів на тлі одвічної драми життя. Міняються лише декорації, герої - ті ж самі. Цей роман – ще одне блискуче авторське прочитання старої теми, незмінної, як сам світ.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

не зрозумів

На цю рецензію користувачі залишили 7 відгуків
© вомбат, 24-09-2007
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія ] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.0197088718414 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО  WWW.UKRKNIGA.COM - найбільший вибір словників та підручників в Україні
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif