

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	749
Творів:	11335
Рецензій:	17180

Наша кнопка

Код:

Художні твори Проза Оповідання

Статистика

© Костенко Олександр, 05-11-2006
Сиджу в маленькому ресторанчику за столиком навпроти телевізора, п'ю пиво, палю цигарки. Сьогодні я один. Друзі: хто на роботі, хто хворіє, у когось власні справи- проблеми. Інколи добре посидіти на самоті чи сходити куди-небудь, наприклад, у кіно. Просто помовчати, подумати. Ніхто не заважає непотрібними розмовами про походи у магазини, погоду, шмотках, телефонах, проблемних відношеннях з рідними та іншу нісенітницю. Телевізор, прикріплений до стіни працює без звуку. Картинки реклами змінюють одна одну. Чоловік ,що сидить за барною стійкою просить бармена, хлопчину років двадцяти, увімкнути гучність: ось-ось будуть новини. Вже почалась заставка інформаційної програми. На екрані з’являється студія, камера оператора плавно спускається вниз. За столом сидить гарна ведуча брюнетка. Вона вітається і серйозним голосом повідомляє про смерть пасажирів, що знаходились на борту літака летівшого з міста А до міста Б. Обставини падіння поки що не відомі. Чоловік за барною стійкою голосно лаєть: --Твою матір!!! Скільки можна падати?! Інші відвідувачі не звернули жодної уваги на трагічне повідомлення, продовжуючи жувати болгарський перець, котлети та смажену картоплю по-домашньому з часником. Я також не відчув абсолютно нічого і на “автоматі” ковтав сигаретний дим з нікотинової палички. Потім на своє здивування почав уявляти: лечу у літаку, а зі мною ще біля сотні, а може й більше пасажирів. Біля плаче дитина, в якої неприємно закладені вуха від тиску. В такому маленькому віці вона не взмозі сидіти більше десяти хвилин у матері на руках, їй скоріше хочеться бігати по землі, а не летіти в небі. Хтось спить і хропить, заглушуючи гуркіт турбін. Інші читають газети або ж розмовляють про різне. Пілот через мікрофон дає звістку про погодні умови за бортом, заспокоює сказавши: “Політ проходить нормально” і закінчує банальним: “Дякую за увагу”. Пройде час, літак почне злегка трясти, потім сильніше. Переляканий чоловік спитає у стюардеси: “ В чому справа?”, та відповість: “ Повітряна яма”, а я побачу в її очах страх і зрозумію: “ Все хлопче. Долітався.” Тряска посилюється, в салоні починається паніка. Мій сусід тримається за хрестик і молиться. Так, так , це саме той випадок коли треба згадати про Господа. Та нажаль сьогодні він нам не товариш. Можливо ми жертви безглуздого парі зі смертю?Хто знає?! Стюардесса входить у салон, просить застібнути ремені безпеки. Показує,як і при злеті, потрібне положення тіла у випадку аварійного приземлення. Чорт, до чого все знайомо: скільки разів дивився фільмів про падіння літаків? Десять, двадцять, сто разів? Зараз не порахую. Маленька дівчина питає у мами: “ Ми помремо?” Та притуляє малу да грудей і запев няє, що все буде добре, а в самої в очах відчай. Ми падаємо. В салоні хаос. У мене перед очима не пролітає життя. У мене в голові лише одне запитання: чого було не поїхати потягом чи автобусом? Все, кінець... задзвонив телефон.Усі уявлення про катастрофу перервані. Дзвонить дів чина з роботи, дізнатись чи не проти я допомогти їй з документацією завтра . Звичйно не проти, для тебе сонечко хоч зірку з неба. Слухаю ведучу далі. Вона констатує факт: “ Вцьому році сталося N-катастроф, в яких загинуло N-людей.” Статистика... Так щойно, загиблі люди стали частиною математичних підрахунків, шляхом додавання. Незабаром на місце падіння літака прийдуть рідні загиблих. Принесуть квіти та великі товсті свічки у металевих підставках. Запалять вогники в пам’ять про близькі душі. Будуть плакати, падати на землю, питати: “ Чому?”. А відповідь буде: “ За статистикою більшість авіакатастроф трапляються через ушкоження двигунів, розгерметизацію обшив ки корпуса, недостатній професіоналізм пілотів або ж через різке погіршення погоди”. Дякуємо за розгорнути відповідь! В газетах обов’язково опублікують білим по чорному в окремій колонці список загиблих. Навіщо? Кому це потрібно? Рідним? Чужим людям? Да їм однаково, чи є там ім’я їх рідної людини чи немає. Не хочу бути статистичною одиницею. Але без цього не можна. Це інформація, частина системи в якій ми живемо. Рахують все: людей, тварин, машини, будинки, смерть і народ ження, гроші і товари. Порівнюють співвідношення, показники, роблять висновки. Допалюю цигарку, допиваю пиво, розраховуюсь по рахунку. Виходжу на вулицю. Йде дощ. Скільки крапель впаде мені на голову за 2-3 хвилини, поки йтиму до метро? Цікаво це підраховано? Притащився мокрий додому. В коридор вийшла в легенькій футболці та коротких шортах моя дівчина. Вона лукаво посміхнулась і опустила на язик виноградину. Я посміхнувся у відповідь. Статистика говорить, що в моєму віці коханням займаються разів п’ять на тиждень.Правда! Відчуваю сьогодні буде п’ятий. Приємний підрахунок. 04.11.06 “Статистика”.
Написати рецензію	Рекомендувати іншим

Рецензії на цей твір

Не так погано, як каже Кока
На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© М.Гоголь, 07-11-2006

Багато русизмів
На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кока Черкаський, 05-11-2006

Згенеровано за 0.0132699012756 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Статистика

Не так погано, як каже Кока

Багато русизмів