Часом буває так, що автор пропонує у творі багато хитромудрих образів, а настрою і сенсу з них не виникає. У Вас скоріше навпаки: з образами все просто, але вірш тече, біжить. За написаним відчутно людину, відверту емоцію, особистість, що, гадаю, неабияке...

Якась у Вас страшна казка вийшла..... Все повторюється - розумію. Але навіщо? Навіщо все це? ...

Дуже цікаво! ...

Одночасно і актуально, і вічна тема. Одночасно і антиутопія, і сьогодення..... ...

Модерново. Цікаво. Дуже сподобалось. Успіхів! ...

Прекрасний твір! Сильні метафори. ...

Який абсурд! Повний абсурд! Не можна таке писати, особливо зараз, коли світ остаточно збожеволів............ ...

Якось звучить дуже безнадійно. Оптимізму точно не додає. Добре, що Ви написали коментарі під віршем - тепер хоч щось прояснилось. Бо інакше я б нічого не зрозумів. Як той апостроф чи апостол черні..... ...

Плавиться
метал
людства:
чорна потвора виповзає з руїн -

і тихий шум (=легіт)
вітру,
плач дитини
та мертва тиша.

Але десь там
за сходами й мурами Осені Людства
граються діти й говорять матусі,

але тінь війни наступає
на них безупинно...

(Пробачте, що зайшов...)
Стежки дитинства
заросли травою
але в мені - вони повзуть у
безкінечність.

І навіть вітер із дитинства,
лагідний, співучий
усе живе
сьогодні, у мені й тепер.

Але ж ось вечір -
я гублюся між
стежок
відірваний н...