На зимову пору чомусь особливо добре лягають переповідання потопів – однакова лика пустеля , розгул стихій – хоча б холоду, відірваність од людей, знайоме все тоне в снігу. Тому бабин апокріф виструнчує текст, а от згадка про лісникову хату трохи підвисає...
І чому як одинокий, то одразу тигр, а не шакал, мурахоїд або тушканчик? А є ж і ігауни, теж телевізорів не дивляться, чи там кроти, чи землерийки, дуже горді созданія, терпіти инших не можуть ...
Можливо, ми є свідками створення нового бестселера? Думаю, він буде не зайвим на книжковому ринку України. А цікаво, мені одній згадався М. Павич?
У вас стереотипний початок. Він цілком прийнятний. Але таке сухе перерахування (символ. колір, гасло) нагад...