Коли бачу груди під светриком/які більшають/ - згадую тебе, Андрійку/тобто твій вірш/: це вже класика, тобто OLD. Давай, друже, побільше чого-небудь NEW, бо ж ці твої замальовки - як цитринки в буденному римованому печиві - ублажають мої рецептори.
Т.
... |