Прочитала. Не вразило – а Вразило. Я люблю Любов, люблю любити, люблю розмови про Любов... і тому дуже сподобалось.
Цьому творові(листові) притаманні – наївність, щирість.
Бо коли, читаючи, серце б’ється в грудях аж надто сильно... це не може бути нещи...

Опісля публікації цього твору Юрія Камаєва та "Страшного хутора" Коки Черкаського, починає вимальовуватися якась нова ГАКівська струя, з міцним містично-етнографічним присмаком і гоголівським колоритом. І це не може не радувати! :) Може варто було б помі...

автора взагалі і другий та третій вірш з оцього циклу в часности. Воно і перший добрий, але сьогодні під настрій саме другий та третій. Третій читав давно - враження неперевершені. Сьогодні піймав себе на думці, що майже вивчив його.
Отаке.
Йой....

Докладаю свої п`ять копійок до гривні прозорливого Рабіновича.
Шановний YephremЕ, отримав естетичну насолоду. Майстерність вражаюча. Іронія тонка. Міра збережена.
Мої вітання авторові.
...

файно...

І я хочу вце місто! Ви так гарно і точно передали атмосферу Львова, де живуть дощі, де стигмати тріщин на стелі, і плющ, і кохання.. припечене тавром чорніших від кави губ...
Це просто неймовірно! Чудово! Дякую...
...

Цей вірш нагадав мені картину з одного фільму про середньовіччя - чума викосила людей, випадково вцілілі блукають у пошуках поживи, як отой -
Приблуда-жовтень, як вошивий пес,
Відвивши вовком панахиди п’яні,
Похмільний ранок хлебче з калабані.
І дуже ...

є лише минулий і давньоминулий. Це оповідання треба перекласти англійською з його "майбутнім в минулому" та іншими плюскваперфектами, і тоді все стане зрозумілим.

Можливо, останньому оповідачеві теж треба було б дати ім'я. Тоді ми або статочно заплутає...

Це просто чудово, що в нашому сучасному житті є люди, які вміють так кохати!

Дуже сподіваюсь, що ця історія кохання буде мати щасливе завершення, бо життя людини без кохання є неповним!

Браво!!!...

твір цікаво читається, захоплює, класна штука в цілому.
Тепер щодо того на що звернув увагу ( на мій ду-уже суб.єктивний погляд) - на вистачає архаїзмів, ну, скажімо, промова Омелька нічим не відрізняється від усіх інших, а це ж його історія...
Чесно...