Пригадується книжка Андрія Миронюка "Kavkaz.ua" Ви не маєте до нього відношення?
Але можу погодитися з шановним Кокою. Треба допрацювати. І не тільки мову. Річ вийшла трохи млява. Можливо, замало психології головного героя, а тому події не вражають. А м...

Є твори, які не хочеться аналізувати, розбирати на частини, шукати чи відповідає це якимось законам композиції. Я теж не розумію чому це працює. Але читається одним подихом. Може феномен в тому, що автор якимось чудом повертає нас, дорослих, заклопотаних ...

Кожен пише з певною метою, але головна мета - висловити іншим те, що в тебе на душі. Вірш, загалом, непоганий, тільк треба підігнати стопи, і такого слова як "закалдовані" в українській мові немає, є "зачаровані"! :) ...

Давно не зустрічав подібних текстів. Гадав, вони залишился десь на початку минулого сторіччя. А дарма. Взагалі я людина капризна і орієнтуюся на смаки пересічного аматора поезії. Але тут зроблю виняток. Такі вірші потрібні, щоб ми не закисли і не застояли...

"з якою ти маєш зустрітись" і "яку зустрічаєш щомиті" - ці рядки досить складно узгодити між собою. Щомиті - це щомиті, і як тут знайти момент, щоб сказати - маєш зустріти.
Основна думка вірша мені здалася не надто конкретною. Крім того вона викладена де...

Текст затягує і зачаровує, а коли дочитав, виникає запитання - про що воно? Це, мабуть, медитативна поезія, там де не важливий сенс слів, а тільки оцей фонетичний та образний танок. Каюся - не вмію оцінювати такий жанр, але на мені він спрацював - я закля...

зворушливо-ніжний (російською є "трєпєтній" тільки я не знаю як перекласти) мерехтливий вірш. якщо ще можливо так відчувати і так про це розповідати, то все не безнадійно на цьому захаращеному пафосно-стражденними почуттями світі і сайті.
...

Вомбат - це теж стан душі!!!
тут десь у нас ще був Злюка Бобер - що теж є стан душі.
Отак і живемо, без клямки і каяття. А взагалі, чомусь виходить так, що деякі звірі уособлюють щось таке людяне (у цьому випадку із позитивним значенням), зворушливо-бе...

Вінсент....Він був генієм і це безперечно...В свій час багато про нього прочитала і теж маю віршик присвячений Ван Гогу...
Те що написали Ви - то маленький гімн великому художнику! Мій Вам респект!...

За часом цей вірш як я зрозуміла писався довго, але читається на одному диханні...Бо відверто....Бо наболіло...Бо давно про це думали...Цей лист немов звільнення за власним бажанням - коротко і зрозуміло....і на емоції...
Дякую...