О, як влучно про поточний стан мого духу: осінь, чужа господиня дому, який не наш. Дякую.
А образів така скриня неосяжна - міркувати та міркувати. Але чужа господиня чужого дому - просто наповал.
Дякую.
З повагою, Максим т...

Я, зрозуміло, аматор і графоман, а врішів не пишу зовсім, але настрій відчуваю. І будова вірша мені сподобалася. Це нагадує маленькі такі музичні п'єси, меланхолійні, з короткими сплесками веселішого акорду на тлі сумного лейтмотиву та коротким, майже обі...

А мені бракує відгуків читачів. Нас отут дрібка, самі пишемо, самі читаємо, самі ж, буває, й рецензуємо. Тєсєн їх круг, бєсканєчна далєкі оні ат народа! - можна сподіватися, що зусилля шановної Владислави на ФБ пожвавлять рух народів на ГАКу, але поки що....

Найбільше засмучує те, що через сто, тисячу - не кажу вже про мільйон, - років, ніхто й не згадає про твою тінь, навіть якщо ти зможеш стати новим Христом,чи Буддою.
Всі там будемо - і люди, і зірки, і Всесвіт. Тому, ніж думати про тінь, краще просто ми...

Шановний Максиме, всі ми встигаємо кидати тіні. Ось тільки не завжди туди, куди треба:)
Файний твір. І філософія в ньому не нав’язлива. Її вуха не торчать із кожного куща, вона не тицяє читача, наче сліпе кошеня, носом у єдино можливу істину, а елегантн...

Прочитав, подумав. І ось що я скажу: соціальної драми, на яку замахнулася авторка, поки що тут немає. Може, це я такий черствий та нудний, тільки я не співчуваю жодному із героїв. Марта у Вас, однозначно, не вийшла. Якісь незрозумілі метання, які лише дра...

Таке раніше писали про КП СРСР. Воно й тій не лічило, а жінці й поготів.
З повагою, Максим Т...

О так, працювати треба! Але це оригінально і не нудно:) Тому респект з авансом))) ...

Достигало літо і достигло,
Промайнуло. Десь у далечінь
Відлетіло літечко-невіглас,
Безтурботне літо-відпочинь - ось яке літо минає в нероб. В селян-трударів минає геть інше. Та й настрій - геть інший, відчайдушний, важкий, сумовитий, оповитий першими о...

Перше враження - вмієте достойно подати всі деталі нібито дрібного процесу. І враження друге - філософська проза у вас на висоті. Причому не захмарній, де й побачити нічого не можна, а суто на рівні людського зросту, сиріч, розуму, - де все на виду, й ві...