Навіщо? Треба було надрукувати твір на своїй сторінці, а то шановний Шолар мені після кожного слова втиснув свої коми, і забрав тире з прямої мови.
Друкую твір на своїй сторінці і можките писати мені реци туди. З повагою до Гаківців...

Бо для читання "общєпанятнава" – рідко коли буває зайва наснага.

До речі, дивна інфо про давніх українців:

> На цих ознаках князя-воїна ми акцентуємо особливу увагу, бо впродовж тисячоліть практично у всіх народів наявність розкішної бороди була о...

Не знаю чи таким і був задум – але оповідання виснажує не слабше за твори Бредбері, або і його попередника – Дікенса.
Причому, якщо у ті часи в людей може і були(?) причини жити у таких муках, то нині...?
І те, що чоловік на кілька днів вирвався з ото...

Цікаво. Дайте ще. Я зможу щось сказати десь тільки після третього тексту....

Якби не той епілог, то оповідання було б із категорії гарно написаних спогадів про сільське дитинство, але епілог міняє все, надаючи більш широкої, трагічної переспективи, і перетворюючи оповідання на філософський твір про життя і про гіркі втрати у ньому...

Це тому, що Параша ставила своє благо вище суспільного, а так не можна. До речі, імена у тому українському селі якісь неукраїнські -- Параша, Сара...В чому саме полягало завдання Термінатора?...

Глибокий текст, яскравий. Метафорично-філософський. Дуже мені до душі. Дякую, Артуре....

Цікаво було читати. Особливо коли автору вдається змусити читача не лише пробігтися очима по рядках, а ще й побачити, уявити.
Читаючи це оповідання, пригадувала Вашу "Північну готику". Я маю на увазі не схожість оповідань, а майстерність у переданні дит...

Прочитала Ваш твір із великим задоволенням. Ось вмієте Ви так проникливо розповісти про дитячі страхи.
З повагою, Влада...

Ваш твір мені дуже сподобався! Але щодо останнього речення, мушу погодитись із попередніми рецензентами. Такий майстерний твір заслуговує яскравішого, сильнішого фіналу.
Натхнення Вам!
З повагою, Влада...