Ніби писали два різні автори.
Перші чотири стрічки сподобались....

Розважили, дякую. :) Цікаво, чим закінчилось, бо ж до "енда" ще далеко....

Не знаю, чи це до мене теж, бо сам себе, звісно, письменником вважати))... але пишу, зараза... до того ж раз я вже тут, то спасибі Вам за чистосердечне привітання! Всі Ваші слова у ньому цілющі!
Вам теж - банзай!
:-) Щєпкін...

Міг написати ось таку рецензію:
«Якщо Ви любите суперечності (до слова сказати я теж іноді полюбляю в них поплавати, але далеко не в усіх)) тоді цей вірш повністю відповідає. Ось те, що я у ньому побачив:
«Гори. Дороги. Віра» - послідовність понять зага...

Дякую!
Навзаєм))
З повагою, Окайда...

хід Ваших думок. На початку, коли читала про «масткі чорноземи» та «паруючі весняні поля», думала, що твір Ваш на цьому й стоятиме – ностальгії за благословенними часами селянської України і народного світогляду, згідно з яким: «Людина, народжена біля зем...

Сильно. Образно. Пристрасно.
«... дороги не мають закінчень і течуть не «до», але «від» -- гарна ідея!...

Вітаю!

Технічне.
Знаю, що так можна і так багато хто робить, але як же мені бракує у цім вірші розділових знаків!.. Може, тому, що в самих рядках (складні речення) вони присутні (а не лише наприкінці, як зазвичай), а відтак візуально доводиться поверт...

Гарний вірш з послідовним смислом.
Сподобавсь.
Сподобались образи-візії.
Поезія - ріка. А ріка - стихія норовлива. Дуже до душі це порівняння насправді.

З повагою....

Нажаль фразу, яку я хотів винести в назву перехопив George. Це про полтавського соцького. Ви виходите з того, що людина це нащадок Христа і колись всі стануть такими як він. Але нажаль людина нащадок мавпи і за два тисячоліття не наблизилась а віддалила...