Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2685
Творів: 51026
Рецензій: 95767

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Скуйовджені чутки у безлюдному місті

(Рецензія на твір: ВОВЧА ЗГРАЯ (продовження), автор: Зоряна Зінь)

© sholsr (91.193.124.—), 05-06-2016
Автор, давайте домовимось – без образ. Коли я сам виставив свій перший, поспішний і невичитаний текст у сітку, то так отримав на горіхи, що мало не закинув писанину; довго сам сміявся зі своїх «перлів». Але досі вдячний жорстким критикам – вважаю, що навчився висловлювати свою думку. Дуже хочеться, щоб рідна мова мала високий рівень її застосування; щоб молоді митці скоріше дорослішали, вчилися, і могли порадувати видатними творами.
Хочете навчитися писати, стати видатним митцем? Тоді у наступному творі прийміть до уваги наступне.
«…Пробираючись по задвірках, оминаючи порожні вулиці, ховаючись у напівзруйнованих будівлях Ян йшов…»
Речення – «гусінь», перевантажено інформацією, розпилює увагу і не дає картинки.
«…до місця, як йому здавалося, де…»
краще «…до місця, де, як йому здавалось,..»
«…Мали немалий розмах крил…» Хто міряв цей розмах? Якщо сказано «великі», то уточнювати розмах крил – перебір. Зайве речення.
«…голосно сплюнув…» - це як? Так, як роблять тітоньки, коли сваряться на базарі? «Тьху на тебе, навіжена, трясця тобі в печінку…» Він же, ніби, ховався від когось? Отак себе видавати? Мені цей хлопчина з повадками базарної баби вже не подобається.
«…Обережно визирнув з-за муру будівлі…» Хто? Зрозуміло, шо автор уникає повтору імені. Але так робити, просто ковтати ім’я – грубовато. Є такий спосіб – визначати для читача декілька імен героя; називати, крім імені, його призвіще, прізвисько, назву по характерній рисі, наприклад «рудий», «худорлявий», «боєць», «розвідник» і т.п. І користуватись такими назвами у тексті, розбавляючи повтори і, одночасно, додаючи авторського відношення до героя. До речі, якщо попереднє слово закінчується на приголосну, то пишеться «із-за».
«…Нікого, можна переходити вулицю, та щось тримало його ще у цьому ненадійному захистку…» Не критично, але я б після «нікого» поставив би крапку. І, повагавшись, після «вулицю» теж поставив би крапку. Крапка – це пауза, яка підкреслює напругу дії. Короткі односкладні речення дуже корисні для динаміки.
«…Ян помітно занервував. Ще б пак, сам, тут, серед руїн міста у якому ніхто не живе, окрім них з Петровичем, ніколи тут не зустрічав нікого…»
Щось мені підказує, що виконана форма дієслова «знервував» тут не дуже підходить. Виконана форма на те й виконана, що вона виконана (це я спеціально так накрутив, для розрядки напруги). Отже, не «знервував» (закінчена дія), а «нервував», як, наприклад, я, коли писав цю рецензію. Далі по змісту приведеної вище цитати теж було б непогано розібратись. Мені здалося, що речення взагалі нікуди не годиться. «Ще б пак», не «пак», скажіть зрозуміліше – «у цьому місці (місцевості, районі, на схід від ріки) ніколи раніше не зустрічалося людей. І не чіпайте Петровича. Бо заплутали самі себе, кинули камінь у ні в чому не повинного пенсіонера і намагаєтесь зробити каку читачеві, наробивши купу помилок у зв’язках дієслів.
«…Люди живуть у західній частині колись великого міста…» «Колись великого» - недоречне у цьому реченні. Розміри міста можна було б уточнити десь у іншому місці тексту. Чому? Тому що ви описуєте момент, коли людина «нервує», перед нею смертельна загадка, вона ховається і переживає за власну безпеку. І якщо ця людина в такий момент розмірковує про розміри міста – то ваш герой виглядає… ну, як пом’якше сказати…. Все це з впевненістю можете віднести до всього абзацу, який описує світ. На сленгу літераторів такі абзаци називаються «недоречно-лобові рз’ясняловки». Так, увесь абзац, аж до слів «чого вимагають від них хазяї». Виділити. Скопіювати. Видалити. І вставити на початку тексту. У першому і у другому реченні вказаного абзацу повинні бути однакові присудки – або «живуть», або «існують».
«…Заводи зруйновані, фабрики закриті…» А чому фабрики не зруйновані, а лише закриті? Виходить, фабрики – це така штука, що в неї хоч бомба поцілить, хоч цунамі нахлине – нічого не буде. Живуча, падлюка… Інша справа – завод. Він, на відміну від фабрики, неначе замок на піску – штовхни, і все зруйнується…
«…Усю роботу, яку потрібно зробити тепер може робити комп…» - щось не те… Зрозуміло, що саме «не те»? Спам’ятайте моє «виконана форма на те й виконана, що вона виконана». І хто такий «комп»? Роботящий, видно, хлопець, раз всю роботу зробити може…
«…Резервації для багатих…» - це щось нове. Резервації для бідних – не новина, а для багатих… Хочу в таку резервацію. На Мальдіви, чи на Бора Бора.
«…покинули напризволяще усіх решта: нехай вимирають, більше дістанеться тим, кому є чим платити…» - ну, в цілому, десь так, на такому рівні. Хоча б з «решта» зробіть «решту».
Не буду більше чіплятися до цього абзацу, автор, прийміть на віру – його треба переписати. Дати логічну і послідовну картину, а не лахміття не дуже ясних і розмазаних по паперу (монітору) думок. Пропустимо з цього абзацу, ніби не помічаючи, ще декілька ляпів… І зупинимось ось на цьому.
«…чому мама тебе не будила, не розчісувала…» Мене зацікавило. А й справді, чому? У чому фішка? Як же так можна жити – не розчісаним? Забігаючи вперед, скажу, що навіть перечитавши уважно все до кінця, відповіді з приводу «нерозчісаності» героя я так і не отримав. Більш того, у прямий зв’язок з нерозчісаністю Яна ставиться властивість людей бути для нього небезпечними. «З розповідей Петровича витікає, що «…це була аксіома, котру не потрібно доводити, бо результат відомий…» Отже, проміжний висновок: якщо тебе побачать люди з такою зачіскою, то - всьо, триндець тобі, потворо скуйовджена… Опасіння головного героя показатися людям стають зрозумілими.
Текст рецензії не гумовий і навіть не резиновий. Закінчую. Автор, можна ще одну зачіпку?
«…Пустимо чутки…»
Вибачте, але як можна «пустити чутки», коли сказано (останнє речення другого абзацу): «…У цій частині міста, що на схід від річки давно нікого немає…» Виходить, що чутки можна випусти, неначе хом’ячків із клітки, у зовсім безлюдному місці? Хто є носієм чуток? Правильно, люди. Людей немає? Ні, немає. Тоді як?
Зрозуміло, що думки Яна і лихих пацанів у камуфляжі з приводу населеності цієї частини міста можуть різнитися. Більше того – з цього можна зробити гарний поворот сюжету. І якщо автор свідомо вивів протиріччя – мої оплески і крики «браво!» У всякому випадку, зверніть на це увагу.
Загальний висновок: цей примірник письменності аж просить від критика копняків і стусанів.
Самі написали? Самі і отримуйте.
Але дещо тут є; підсолодю «таблЕтку». Видно, що автор намагається створити цікавий сюжет, якісну постапокаліптику, своєрідне «Метро-2016». Цікаво було б прочитати. Коли вийде з друку книжка – дайте знати, або хоч скидку якусь організуйте для старого критега…
Пишіть, творіть, всі ці ляпи - не головне, головне – вірний напрямок.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.9713728427887 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …