Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2626
Творів: 47987
Рецензій: 92784

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Репатріація ложки, автор: Максим Т)

© Viktoria Jichova, 28-05-2016
Цікавий погляд. Здається, що так зачасту дивляться люди, які вперше потрапили за кордон. Я теж пригадую своє переше перебування за кордоном. Моє перше закордоння було Польщею на зламі 80-х і 90-х. Хоча Польща тодішнього часу і була бідною й задрипаною, проте від наших совітських просторів таки відрізнялася. І, знаєте, теж відразу побачила разючу відмінність, яка саме полягала у чистіших містах, акуратніших будинках і подвірях, любов до "прикрашування" спільного простору зеленнюу і квітами. І теж дивувалася: як таке можливе? Чому ці люди не відгороджуються від "загального" простору своїм "приватним" - тим, що вдома? І ось саме тут я побачила різницю у менталітеті "західного" і "східного" - західній, вихованій на індивідуальній відповідальності людині не все рівно, в якому середовищо вона живе, вона буде його плекати, хоч би що, а от східна, колективістично налаштована людина, дбає лише "про моє суто у мене вдома", загальне ж бо їй чуже, не спонукає її душу до наведення ладу у спільному просторі, який розділяє зі своїми такими ж співвітчизниками. Бо керується думкою: "а що, то не моє, то нехай йому грець. Іншим це теж до "лампочки", то чого я сам намагатимуся прибирати вулицю, слідкувати за там, аби не смітити, прикрашати те, що мені не належить." Зрозумівши оте, я вже не злилася на тих успішніших і порядколюбивих наших поляків-сусідів. Навпаки, мене почала ще більше дратувати ота наша під радянським крилом вирощена неохайність та нехлюйство. Завше запитувала: а чому у нас неможливо жити так, як живуть, наприклад, поляки? Чому у них - чисто, а в нас - ні? Хіба ж ми не такі самі люди? Хіба не зможемо навести лад у нашій домівці? І вже тепер, коли після стількох років я повертаюся час від часу додому, до свого рідного Львова, бачу великі зміни у менталітеті галичан. Дивуюся і радію, яким гарним і майже чистим є наш Львів, принаймні, його старовинний центр, як він квітне у парках, у кожній клумбі на вулиці та з палісадників особняків, і майже з кожного вікна з вазонками багатоповерхових будинків. І знаєте, пане Максиме, щоразу знову і знову переконуюся, що така зміна у поведінці наших людей, яка призвела до любові до порядку на "спільному", вважай "чужому" просторі, не була раптовою і випадковою. Як на мене, до такої зміни призвивів простий факт того, що люди отримали волю і змогли виїхати за кордони своєї домівки і власного провінційного, зачиненого життя, і побачити, як живе інший, перед тим недоступний світ і чому ті інші люди, з того іншого світу, який зовсім не за горами, таки щасливіші і радісніші хоча би вже через таку дурничку, що вміють "постригти" газон у парку чи заквітчати своє незасмічене місто. Отже, в чім тоді проблема? Мабуть, таки у нас самих, а не в тім, що сусід живе охайніше і краще. Ось на такі роздуми привів мене Ваш твір, дякую, пане Максиме.

З теплом,
Віка

Шановна пані Вікторіє, питання заохочуються, авжеж (хоча й не на всі є відповіді). Мені тільки здалося (я можу помилятися), що запитання стосувалося дечого за межами твору. Не хочу, аби "свєтлий образ" ЛГ сприймався під впливом отого "замежжя". І, мабуть, навпаки. Вибачайте, будь ласка. З повагою, Максим

© Максим Т, 29-05-2016

Дякую, шановний пане Максиме, що не відповіли на моє запитання, натомість елегантно натякнули, аби більше не діставала своїми запитаннями. Масштабом проблеми гіркої іронії проблема не закінчується, якщо Ви вже зачепили питання так званого "патріотизму". На жаль, мені не відомо, як Ви сам до себе відноситеся, але я бачу Ваш текст і думку, висловлену у ньому. Чого чого, але іронії чомусь у нім не зауважила. Може, тому, що в реалі дехто з людей надто серйозно відноситься до різного виду фетишу, збирання ложок теж може бути у його числі. Дякую за спілкування.

З повагою,
Віка

© Viktoria Jichova, 29-05-2016

Шановна пані Вікторіє, переконаний, що в цьому оповіданні немає визначення любові через нелюбов. Натяк на таке визначення, як на мене, зроблений невипадково і додає тексту певної іронічності - я загалом до цього свого ЛГ ставлюся, як до себе самого, себто з іронією. Аби її підкреслити, обрано і відповідний масштаб проблеми: кавову ложку. Дякую! З повагою, Максим

© Максим Т, 29-05-2016

Дякую, пане Максиме, за наведену цитату, птоте я хотіла почути особисто Вашу думку, а не лекцію з патріотизму. Знаю, що це таке, теж пройшла цим питанням "наживо", на собі відчувши. Також і про сентенції, що таке "патріотизм", себто його дефініції, мені дещо залишилося в голові з університету, де я навчалася. Звісно, попри природню ностальгію, котра притаманна кожній людині, яка на якийсь час а чи й назавжди залишає свою Батьківщину, мене цікавило інше. Тобто, що Ви скажете на таку любов до Батьківщини, яка прокидається через порівняння і озлобленість на інші країни, коли такий "патріотизм" виростає через звичайну заздрість? Так, я згодна, що Батьківщину як і батьків людина не спроможна вибрати. Але ж решту? Чи має людина свободу вибору, чи таки "зобовязана" бути "прикованою! до тієї землі, де вона народилася? Чи можна Батьківщину любити і з далекої відстані, не перебуваючи в ній? З погляду актуального питання сьогоденної міграції цілих народів мене би Ваша відповідь дуже цікавила. Спробуєте відповісти суто Вашими словами? Бо, знаєте, мені у Вашім творі прочиталося, що саме через порівняння і образу на чужий успіх Ваш герой намагається повернутися до "своєї любові до Батьківщини". Вибачте, якщо зачепила, але, як на мене, то цього для любові до Батьківщини трохи замало. Але само оповідання написано гарно, ностальгія героя за Батьківщиною щемлива, історія "з визволенням ложки" з "полону чужини" теж. Проте щось мені муляє.. а саме те, що тим визначено любов через нелюбов. Вибачте, якщо образила. Ви маєте право на своє бачення, я - на своє. Ваш твір би не назвала так пафосно "патріотичним", але скоріше ностальгійним.

З теплом,
Віка

© Viktoria Jichova, 29-05-2016

Щиро дякую, шановна Вікторіє, за розгорнутий коментар. Звісно, що в людині в голові і душі, те й навколо неї: людина і світ - це судини, що сполучаються.
Як на мене, у зв'язку із закордонними благами перед ЛГ постало дещо інше питання. Питання приналежності, ідентичності - він, як на мене, відчув "патріотизм другого виду", або ж щиру синовню любов до Батьківщини, яку чудово сформулював Луіс де Берньє:
"Существует два вида патриотизма, хотя порой они мешаются в одном человеке. Первый можно бы назвать национализмом; по мнению националистов, все страны уступают их собственной во всех отношениях и должны почитать за счастье господство над собой. Другие страны всегда неправы, менее свободны, менее цивилизованны, не столь прославлены в сражениях, вероломны, склонны поддаваться безумным и враждебным идеологиям, каких не воспримет ни один здравомыслящий человек, не религиозны и вообще ненормальные. Такие патриоты встречаются чаще всего; их патриотизм – самое поганое, что есть на свете.
Второй вид патриота проще всего описать, вернувшись к генералу Фуэрте. Он не верил в «моя страна, права она или нет»; наоборот, он любил родину, видя отчетливо все ее промахи и изо всех сил стараясь их исправить. Он часто высказывался в том духе, что человек, поддерживающий страну, когда она явно неправа, или не видящий ее недостатков, – худший из предателей. И если патриот первой разновидности, на самом деле, упивается собственной дуростью, а не отчизной, то генерал Карло Мария любил страну, как сын любит мать, или брат – сестру.".
Щиро дякую, шановна Вікторіє, що поділилися своїми думками.
З повагою, Максим

© Максим Т, 29-05-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.50170397758484 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …