Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44525
Рецензій: 87071

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (45) Частина ІІІ. Вниз до джерел - зорі під гладінню , автор: Viktoria Jichova)

© Юрій Кирик, 12-04-2016
Віко, вже багато всього висловив тобі стосовно твого тексту. Були випадки, що ставлення до нього в мене кардинально мінялося. Я, бач, не люблю жити спогадами. Ледь вистачає часу, аби встигати за сьогоденням. Але недавно пролежав майже місяць в лікарні й бувало, що минуле стукало в мої двері. Знав, що може завести мене так далеко, що й повернутися не захочу. Тому збочував з тієї стежки. Та річ про тебе. Оскар Вайльд сказав, що митець може зображувати все. А іще, що він не повинен щось доводити. Він не може мати етичних уподобань, Бо, його етичні уподобання обов*язково породять неприпустиму манірність стилю. Ти виконуєш основну заповідь письменника - пишеш неустанно. Удачі тобі!
Гараздів,
Ю.

Життя у вікторіанській Великій Британії для таких письменників, яким був Оскар Уальд, було нелегким. Знаючи його біографію, можна зрозуміти, чому він саме так сказав. Уальд наче тут хоче захистити сам себе - а отже, звільнитися з вікторіанського конформізму та надто зашнурованої тодішньої етики. Це зрозуміти можна, але не можна цей його вислів сприймати як аксіому для всього загалом. Бо тим самим він би мусив заперечити і себе як автора славного Доріана Грея. Тому вважаю, що немає такого автора, який би не сповідував та не намагався показати свою внутрішню етику у своїх творах. Ти це робиш теж, Юрко. Кожен з нас підсвідомо прагне писати так, аби це було у згоді з його душею та її моральним імперативом - себто сумлінням. Тому цю тезу Уайльда відхиляю через те, що не існує безликих та безідейних, безетичних витворів мистецтва.
Щодо твого протирічливого ставлення до мого "творіння", можу сказати , що розумію тебе. Знаю, чому так кардинально мінялося твойр відношення. І знаю, що ще не раз поміняється. І це добре. Це означає, що твір справді неоднозначний, що він і надалі цікавить тебе. Чи помиляюся? І стосовно спогадів. Знаєш, є люди,котрі бояться пригадувати, а є, які навпаки, хочуть зрозуміти самих себе, а це без болісного процесу саморефлексійї зробити важко, майже неможливо. Як людина я не намагаюся жити лише сьогоденнням, а намагаюся інтегрувати у своє життя як минуле, так і сучасне - для того, аби мати хоча би якийсь напрямок для майбутнього. Процес психотерапії якраз і полягає в осмисленні минулого людини, без того би жодна справжня психогігієна не обїшлайся.
Дякую за незмінну увагу, Юрко.

З теплом,
Віка

© Viktoria Jichova, 13-04-2016

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.80710506439209 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …