Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть



	ПОШУК

АВТОРУ:

	Ім’ я користувача

	Пароль



Бажаєте зареєструватися? Забули пароль?

Жанри

Гоголівський ФОРУМ

AlmaNAH

Наша статистика

Авторів:	2685
Творів:	51001
Рецензій:	95739

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Хто винен?

(Рецензія на твір: Читання - чия це справа?, автор: Тетяна Старосвітська)

Я не одразу взявся за цю рецензію, бо хотілося обміркувати деякі речі. Отож: хто, чи як, формує любов людини до літератури, читання? Більшість батьків скажуть: вчителі. Більшість вчителів кажуть - батьки. Так от, я наважусь у цьому процесі батьківський приклад, заради чистоти експерименту, винести за дужки. Оскільки Ви працюєте в школі і, швидше за все, є мовником, поговоримо краще про школу. Про моє відношення до сучасної шкільної освіти я писати утримаюсь. Зазначу лише, що красномовніше від мене її стан характеризує жіноча, практично, монополія і майже поголовні сімейні негаразди вчительок. Принаймні, у нашій місцевості, хоча. як мені здається. це закономірно для України також.
До чого це я? Навчити можна лише особистим прикладом. Лише особистість, в ідеалі, може бути вчителем. Аксіома ж. Приклад із власного життя. Українську та російську літератури мені читали двоє різних людей. Українську - строго по методичці, "як лікар прописав". Їй-Богу, предмет можна було зненавидіти, хоча я і був одним із кращих учнів, а мої твори вважали зразковими. Зате російську... заходив наш Віктор Олександрович, сідав на стіл(!) і читав нам Гоголя, Чехова, Гончарова з таким акторським талантом, що ми за животи хапалися. він навіть нам пофігістом здавався - жодних завдань, жодних творів (можливо, я й забув, але ж українські - пам"ятаю!). Як він там викручувався - не скажу. Зате нам, усім, хто тоді його слухав і досі кортить часом перечитати "Мертві душі", "Зловмисника" чи "Обломова". Бо одна річ - змушувати хлопця прочитати за літо 10-20 товстих дорослих книжок з їх проблемами (ну навіщо вони мені! ... влітку!), а інша - прищепити любов до читання, навчити отримувати від нього насолоду.
Вчитель літератури, коли він на своєму місці, це по-перше, сам автор, творча людина, а по-друге - ще й людина, закохана в Книгу. І тоді учні не образ Чіпки - бунтівника роти соціальної несправедливості у свої 14 літ мурижитимуть, а пропустять через власні серця експресію та пророчість Шевченка, колорит Гогоя, Тонкий гумор Вінграновського і мудрість Дочинця. Як прищеплюється смак? Не "Оце гірке, а це - солодке", а - "Спробуй ось це - як воно тобі? Що нагадує? А це? А який післясмак? А коли вдруге скуштуєш (через рік) - щось змінилося у сприйнятті? А що ти сам думаєш?" І не перегодовувати, до відрази, до блювоти...
Батьки - вони, які є, їх не вибирають. Але вчитель - то вже останній рубіж, йому кивати немає на кого. З вас усіх і спитається.
Я не мав, пані Тетяно, наміру чимось Вас образити чи хоч якось принизити - Боже, збав! Просто висловив свій погляд на підняту Вами проблему. Вибачте, якщо зробив боляче.
З повагою - ВВ.

Додати свій відгук!

Згенеровано за 0.96710300445557 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design

Що почитати

• Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …→

• Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …→

• День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …→

• Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …→