Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Повсякчас

(Рецензія на твір: Одержимість (33). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ (відредаговано) , автор: Viktoria Jichova)

© Юрій Кирик, 07-01-2015
задаю собі запитання: на що найбільше схожа ота твоя "жіноча проза"? За розміром потягнула на роман. Можливо, роман в новелах... Різні періоди життя, переживання дорослої жінки і молодої дівчини. Її непрості взаємини зі світом і з собою хіба лише через не примирення із собою.
Часами вчинки свідчать про нарцисизм героїні, з іншого боку їй постійно бракує внутрішньої самодостатності. Часами поведінка героїні має риси типового невротика з комплексами витворення власного ідеального образу, що їй повсякчас не вдається.
На початку мислив, що роман твій все ж має якийсь план, зараз бачу ні. Нагадуєш знайомого модельєра-ювеліра, який найбільше задоволення мав з того, що ніколи не знав, що вичворить він із того шматка дорогого металу. Вирішував "в процесі" - часами то були незлецькі речі, часами пшик. Така доля творця...
Зичу успіху!
Ю.

Славімо Його!

Чому відразу "охрещуєш" моє бачення соцреалістичним? Не можеш обійтися без того, аби якось та й чимось свого опонента не "уразити"? Твоя реца і справді діткнулася мене як автора. Бо була не коструктивна (я ніколи на коструктивну рецензію не ображаюся), але така якась "із-підтяжка" чи що. Звісно, маєш право бачити мою героїню як тобі заманеться, але не розтлумачуй своє бачення її як всезагальне, обєктивне мірило. Зі своєї героїні не роблю жодного незаплямованого ангела-ідеала, навпаки, хочу "вивернути" і показати її душу. Незалежно від того, яку віру вона сповідує - чи християнську, чи сатанинську чи взагалі є атеїстом. Персонаж іспірувався мною як живою і наочною людиною, моїми переживаннями, роздумами і вподобаннями, але здебільшого - це вигаданий, трохи гіпертрофований персонаж. Але проблема, як бачу, не у мені як авторці, а у тобі як читачеві - несприйнятливому і осуджуючому. Бо вже знову поспішаєш з висновками і перекреслюєш моє писання одним словом "пшик". Для когось пшик, а для когось цікаво. Значить, ти з розряду тих, для кого є мій твір "пшик" і моя героїня "невротик", негідний прощення. В такому випадку вже не маємо про що розмовляти.
Вибач, але я вже трохи не в тих літах, аби постійно приступати на якісь непотрібні компроміси і намагатися догодити всім без вийнятку.

До побачення!

Віка

© Viktoria Jichova, 10-01-2015

Усе, що бачиш в темних, і для себе образливих барвах, так, насправді, не є. Мій приятель усе вирішував в процесі, і був одним з найкращих модельєрів Львова. Зрештою, це і мій метод, і в мене часами виходить пшик. Здається, не вперше застерігаю й тебе від того...
Що так прочитав твою героїню - тут нічого не поробиш. Це не осуд, я цілком можу її прийняти. Зрештою, звідки у тебе оце соцреалістичне бачення - негатив - це погано? Мусиш звикнути, що до героїв у читачів дуже різні, часами полярні ставлення.
Христос народився!
Ю.

© анонім (93.77.141.—), 10-01-2015

Славімо Його!

Дякую Вам, пане Андрію, за розуміння. Так, я звісно знаю кінець цієї розповіді, тільки от він ще недописаний. Як на мене, то Юрко Кирик реагував на цілий мій твір, бо читав його від самого початку - за що йому, звісно, я вельми вдячна. Та, мабуть, не витримали нерви - дуже довго розтягую інтригу, вплітаючи то тут, то там, різні розповодо-згадки. Але ж це і є стилістичним стержнем мого твору - ще на самому початку я говорила, що твір буде про душу однієї жінки, про її намагання зрозуміти як саму себе, так і світ, що її оточує, а без так званих "згадок", без "занурення" тут не обійтися аж ніяк. Багато я там вклала зі свого реального життя, а багато чого - фантазія. Але ж коли я нині прочитала Юркові слова, бо таки про це знав, мусив знати, що нападаючи на мою героїню, частково нападає і на мене - не повірила своїм очам. Чому? Що йому особисто зробила? Звідки така злість? Сподіваюся, що його це часом перейде. І теж сподіваюся, що не вразила його надто сильно своїми словами.. Але ж хто перший "наривається", той і отримує. Вибачаюся, не хотілося мені жодної сварки, особливо у такий Святий День.. але вже не такий у мене не надто пухнастий характер.

Дякую Вам ще раз, пане Андрію!

З теплом і гарних, веселих, наскільки це буде можливим у наш скрутний час, свят!

ПС: ще раз прошу вибачення, що турбую. І маю прохання - давйте вже не будемо "розвозити" цю тему. Сталося, то й сталося. Проїхали.

© Viktoria Jichova, 07-01-2015

Гм, така суперечка довкола "Одержимої" збудила інерес: перечитав ще раз, потім ще.
ГГ вивертає душу, звертається до пам'яті та повертається щораз у минуле, мабуть, для того, щоб зрозуміти, чи варта майбутнього. У Дж.Оврела у романі 1984 є таке: "хто володіє минулим - володіє майбутнім"
Який тут нарцисизм? який невротизм? Немає, ні !
Нарцис у літературі - Доріан Грей О.Уайлда, Калігула А.Камю...
Яскравий приклад невротика - Беліков "Людина у футлярі" А.П.Чехова
ГГ закохуєтсья і ще не встигло все перерости у довготривале кохання, як вона ВСЕ втратила. Тут не могло не з'явитися тяжка туга, печаль і горе, почуття провини і страх, і розчарування, що саме по собі свідчить про безнадію та зневіру. ГГ схожа на Психею, Орфея, Касандру...
ГГ шукає вихід і якби, я був персонажем "Одержимості", самим незначним, наприклад, продавцем цибулі, водієм таксі чи стояв би у переході з плетеним кошиком та табличкою "віддам котика у хороші руки", я б сказав їй таке: знайди людину, якій би змогла все розповісти.
Але ж ні, ми, читачі академії, ніби слухаємо її розповідь і, я повторю те, що вже писав Вам, Вікторіє: Ви вже знаєте, чим все закінчилося.
Христос народився!

© Видалено, 07-01-2015

Щиро дякую Вам, пане Володимире, за розуміння і побажання. І я Вам бажаю гарного, веселого, а головне - мирного Різдва, щастя, здоровя, злагоди і багато-багато натхнення у творчості.

З теплом,

Віка

© анонім (82.208.55.—), 07-01-2015

Їй-Богу, не став би писати рецензію у подібному дусі на Різдво, навіть. якби був певен у своїй правоті - День не той... І скажу, що мені куди ближча позиція автора, ніж рецензента. Час усе розсудить, я ж хочу побажати Вам, Віко (у вигляді різдвяного побажання), аби Ваш твір побачив світ і його прочитали якомога більше людей.У людства так заведено: спочатку не сприймають, а потім підносять на небачену висоту. Тож терпіння Вам і віри в себе!

© Володимир Ворона, 07-01-2015

Власне, Юрко, гадаю, що ти - злий у душі. І бєш під дихалку - зненацька і підло. Навіть якщо і працюєш в доброчинності, але це ще не означає, що ти - хороший. І релігію твою я бачу як не зовсім справжню віру. Вибач, якщо торкнулася, але якщо хочеш бути таким вже справедливим, хто бере на себе право судді, то напиши про свого героя алкоголіка, виправленого алкоголіка у першій особі. Щоб було автентичніше і щоб під придуманими оповідями він не ховався за ширму віри. Гадаю, ти розумієш, про що я говорю.

З найкращими побажаннями на творчій ниві.

Віка

© Viktoria Jichova, 07-01-2015

Юрко, а хто з нас не невротик у тім житті? Вкажи пальцем - і тоді я повірю. Так, я і не намагаюся приховувати характер героїні - виставляю все так, як є. А от ти би так відважився -по-чесному,без фальші показати як не гативні, так позитивні сторони свого героя написаного від "я"? І чому завше зі своїми рецензіями чекаєш на найвразливіший момент оповіді? Знову кажу, передчасно судиш. І яку мету цим слідкуєш? Власне, непишу це все для того, аби дочекатися ві тебе "фу!" Пораджу в такому випадку таке: або мені напиши в приват - до речі, адресу мою маєш, або вже не пиши мені ніколи. Гаразд? Бо мені видається, що ти - не зовсім доброзичлива людина. Бо знаєш, осуджувати інших людей - це найлегше, а от подивитися на себе збоку - найважче. Киньте в мене каменем, хто без гріха.

Зі святом!

Віка

© Viktoria Jichova, 07-01-2015

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.56158995628357 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …