Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50955
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Одержимість (27). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ , автор: Viktoria Jichova)

© Михайло Нечитайло (95.111.233.—), 15-11-2014
Прекрасна течія слова, де місячна ніч переходить у душу героїні, породжує образи й болі. Віко, у Вашому романі (чи повісті) сюжет - не основне. Основне - ота течія. Вона - як річка. Там круті береги, там піщані й пологі, там - вир, а там - плесо, що й оком не осягнеш. Є така потреба в душі - подавати себе, як річку. Тож подавайте, не переходьте на мілину, Ви ж там зсохнетеся не від виснаження, котрого потребує сплав по ріці, а від запустіння, відлучення від слова. Я думаю, що хай краще душа бринить, як струна, хай навіть і на межі розриву, ніж іржавіє, скручена в клубок. Бо надірватися в мелодії все-таки краще, ніж зітрухнути в мовчазному клубку. Та й, вірю, не надірветеся - ріка перерватися не може. Вона може пересохнути на безводді (читай, безслів'ї), але перерватися - ніколи. Та що це я заходився, як той батюшка біля сповіді, просто жаль буде не зустріти Вашого слова на сайті, котре Ви так необачно пророкуєте.
А відносно депресивності в сюжеті, вірніше, в деяких його частинах - то не може бути всуціль рожевого та благополучного слова, ми ж самі себе ним заколишемо й обдуримо. Бо світ далеко не рожевий, хоча й не чорний. Так, у Вас героїня, як оголений нерв, як билина в полі своєї уяви під блискавицею нещадимою - але це так мило, бачити людину зсередини, дивлячись на неї її душею. Навіть як там реве ураган самомордування. Та у Вас і не депресія, у Вас - пошук, шлях, пульс. Депресія - це у мене в "Утопленому роду". Морок. Хай навіть при прочитанні пробиває на сміх.
Дуже вдарив у душу отой жаль героїні за незродженою дитиною Але отой удар по душі я не хочу обговорювати привселюдно, хай це і художній твір. Є такі точки в житті, які кажуть більше за цілі роки і томи роздумів. Хай вони точками для власного вжитку і лишаться.
Що ще сказати? Про звіра. Та він у кожному з нас. Він сидить і зирить, принюхується до наших рук і порухів. А вже погладити його чи відпустити з цепу і боляче штрикнути, аби озвірів - то суто наше, суто наше.
Та це я дещо відхиляюся від даної частини.
Тож з надією, що "Одержимість" не піде у відпустку з сайту і з повагою М.Н.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.8685297966003 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …