Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44282
Рецензій: 86470

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Розумію

(Рецензія на твір: Одержимість (24). Частина ІІ - Вітер, що приносить дощ, автор: Viktoria Jichova)

© Юрій Кирик, 22-10-2014
твій болючий розмисел про землю. Коли був "бум" на продаж землі, ділянки в тих краях, особливо в Бірках, були найдорожчими у Львові (4-5 тисяч зелених за сотку).
По-перше - поряд Львів, прекрасна дорога (збудував концерн "Богдан), й найгарніша зелена зона. Там колись полюбляла відпочивати львівська аристократія. Хоча бум впав, "Концерн" розвалився, й Бірки так і не стали елітним містечком. Нині туди ходить одна маршрутка. Не радив би тобі нею їздити - в старий перероблений з вантажного "Транспортер" набивають людей по саму зав'язку - не продихнути...
Глибоко копнула... З певністю, є для того у твору потреба...
Гараздів,
Ю.

Дуже дякую, Юрію, за розуміння. Ніхто це не зрозуміє краще, ніж людина, яка знає місцеві реалії. У мене, так сказати, двоїстий біль: по-перше, те, що радянська влада вкрала у людей, вже ніколи не повернула і не поверне. Не було у нас реституції - тобто, на основі документів, які були підписані ще до приходу рад. влади, поверталися маєтки колишнім власникам. Все це сталося у країнах Центральної Європи - людям справедливо повернули награбоване. То чому ж в Україні такого не сталося? Я розумію, добре, якщо вже не повернули майно колишнім власникам, то треба було б хоча зберегти в державній власності. А то навпаки, пішло пограбування, "прихватизація" та нещадне нищення довкілля. А оце є те друге, що мене найбільше хвилює. Бо позаставляли не лише наше поле, під будівництво "фазенд" пішли всі поля навколо, аж до Лєшим Потику (це у нас так люди називали Лісовий Потік польською, по старій звичці) та Рокитно, а то, може й далі. Якщо Вам доведеться колись побувати побіля Буковини, то побачите, що соснина - вся обкружена новобудовами, та навіть мало того, вони вже й у самий ліс залізли - почали "прочищати" цілі лісові ділянки під будинки. Ось що мене найбільше болить! Всі поля, пасовиська, ліс - все ті люди "раціонально використали". Тітка недавно нарікала, що вже й нема де вигнати корову попастися, а діти вже також не можуть вільно погуляти в лісі. Хіба ж можна отак дико експлуатувати цю землю, ще незаймані останні шматки такої чудової природи? Мені здається, що людська жадібність вже геть перейшла всі межі. Ще раз тобі дякую, Юрію, за відозву.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 22-10-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.56681394577026 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Топ-10 сучасних трилерів, перекладених українською
Ці книги для тих, хто любить полоскотати собі нерви моторошним чтивом. Трилери відомі своєю гостросюжетністю, …
Лезами по нервах: «Маленьке життя» Ганья Янаґігари
Перш ніж ви продовжите читати, саме час для офіційного оголошення. Я не рекомендую вам «Маленьке життя» …
Постапокаліптика по-українськи: Огляд роману «Горизонти наших надій»
Для української літератури постапокаліптика — відносно новий жанр. Те саме можна сказати і про кіберпанк. …
Огляд книги Джорджа Мартіна «Лицар Семи королівств»
Я сумніваюсь, що ще існує бодай хтось, хто в епоху інтернету не чув про «Гру престолів». Вихід кожного …