Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44505
Рецензій: 87040

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Вдалі, глибокі образи.

(Рецензія на твір: Єдине бажання, автор: Олеся Сімон)

© Юрій Кирик, 22-08-2014
Вибач, але бачу, що це говорить прозаїк, якого враз потягло на поезію...
Добре, коли вірш, як проповідь, доносить слухачу якусь певну, КОНЦЕНТРОВАНУ думку. Багато слів розмивають її. Таке враження, що дівчина прагне вилити коханому геть усе, до останку. Уже не накормити його словами, а напхати, як гусака. І це при тому, що автор твердить: "...слова розчиняються в просторі,Ніхто їм більше не вірить".
Іще, Олесю, СЛОВАМ на превеликий жаль вірять . Бач слова одурманили мало не увесь російський нарід. А злочинців, що жирують на жіночих почуттях видушуючих із довірливих жіночок (чоловіків, гадаю не менше), останню копійчину не поменшало...
З пошанівком,
Ю.

Відгуків поки що немає

© ,

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77542996406555 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …
«Моє не надто досконале життя» (але майже)
Знову переповнений вагон, вже бачу це ще до зупинки потяга. Але я ж мушу потрапити на роботу на іншому …