Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2466
Творів: 44268
Рецензій: 86441

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Я б іще подумав

(Рецензія на твір: Одержимість (12). Частина I: Вектор - Північ , автор: Viktoria Jichova)

© Юрій Кирик, 17-05-2014
над назвою. "Одержимість" звісно виражає саму суть твору. Але читач постійно тримає її в голові і пропадає загадка - ти відразу розкрила карти.
У першому абзаці ведеш розповідь від першої особи. Доречніше б вживати "я" а не "ти" (але це для мене!), бачиш, тепер вже застерігаю...
Знову ж внутрішній монолог. Назвемо його: "куди від СЕБЕ дітися?" Я б цей внутрішній виправдальний монолог опустив (але знову ж - "я"). Колись, як видавали мою книжку "Два дерева Едемського саду" (католицьке видавництво) єпископ, що був там таким собі моральним цензором, напосівся, аби прибрав з книжки свою повість "Анатомія спокуси". Я - нізащо! Почав вставляти подібні внутрішні монологи. Повість таки надрукували. Але ніякісінького задоволення з того не мав. Зіпсував гарну річ.
Виправи, коли уважатимеш за потрібне:
Так ми вже сотворені (створені); Бабине літо в повному розгарі (повені, у піку); як який підліток (ніби підліток);
Гараздів!
Ю.

Назва має прийти сама. Мені, особисто кепсько, коли вже на початку маю назву - вона ставить мене в певні рамці. Та таке в мене рідко буває. Знову ж твір без назви, що не охрещена дитина. Поспішати не варта - само прийде.

Звик дослухатись до чужих думок, особливо - критичних. Можу внутрішньо не погоджуватись, але приймаю, вони розширюють мій горизонт.

Що найцікавіше, за перебігом часу, я признав тому єпископу рацію. Йшлося ж бо не про містечково-цнотливу моральність. Гріх є гріх і не можна на чорне говорити біле, як це я намагався. Словом, я сам через свою впертість зіпсував свій твір. Хоча, мушу визнати - люди релігії дуже часто ненавидять мистецтво. Ця ненависть береться звідти, що мистецтво це щось морально підозріле . Адже воно народжується з отої дивної печі, в якій відбувається це алхімічне перетворення у свідомості елементів: зла на добро, потворності на красу.

© Юрій Кирик, 17-05-2014

Дякую, Юрію! Гадаєш, що відразу розкрила карти? А яку назву би придумав ти, судячи з уже прочитаного від початку? Мені було б цікаво, як ти собі уявляєш чи вже здогадуєшся, про що я, власне, пишу. Не знаю, мені здається, що, може, варто почекати до кінця самої розповіді, бо так по частинах - звісно, вже якесь уявлення є, але.. ну, сам знаєш.. Вважаю, що оці внутрушні монологи мають свій сенс. Ось, наприклад, зараз, коли пишу відгук на твою рецензію, мені здається, що я мушу чомусь виправдовуватися. Чому?
Монолог героїні у творі - це скоріше сумніви, вагання, роздуми, монолог між її розхитаними двома "я". Героїня хоче знайти відповідь, отже, шукає її як між своїми внутрішніми коливаннями, так і усталеною платформою впорядкованого світу, його канонів.

А зерез щодо твого випадку. Звісно, прикро, що релігійні видання вижадують від авторів певних канонів. Власне, вони вимагають твори такі, які вже показують готову, сформовану душу літературних героїв, з повчальним контекстом. А як на мене - це просто відбирання авторської і навіть просто людської свободи (моральний цензор - це звучить так страшно, наче Інквізитор з Достоєвського "Брати Карамазови"!) Звісно, автор може визначитися: або пише повчальний текст на основі його релігійних переконань, або пише суто на основі власних поглядів та його творчої уяви. Особисто я вважаю, що творчість (не лише літературну) не можна скутувати канонами, хоч якими корисними вони б не були. Цю роль носія єдиної істини взяло на себе духовенство. Та й і з тим можу посперечатися. Але мені зараз аж ніяк не хочеться дискутувати на цю тему. Залишмо краще літературу літературі, а духовну догматику - духовенству.

З теплом,

Віка

© Viktoria Jichova, 17-05-2014

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.25476908683777 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Огляд книги Джорджа Мартіна «Лицар Семи королівств»
Я сумніваюсь, що ще існує бодай хтось, хто в епоху інтернету не чув про «Гру престолів». Вихід кожного …
Наївно про жорстокість: «Хлопчик у смугастій піжамі»
Вперше книга Джона Бойна «Хлопчик у смугастій піжамі» вийшла у 2006 році. І швидко стала бестселером …
Огляд книги Ельчіна Сафарлі «Про море мені розкажи»
Просто живіть, посміхайтеся і любіть. Це не складно. Ельчін Сафарлі «Про море мені розкажи» Відверто …
Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат»
Сергій Жадан написав роман, на який чекали три роки. Чекали хоч і з нетерпінням, проте мовчки. Чекали …