Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2588
Творів: 47081
Рецензій: 91477

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Про цивілізаційні розломи

(Рецензія на твір: Втеча (Свинство), автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

© Антон Санченко Статус: *Експерт*, 07-05-2007
Якось дезеленькнуло на цьому "цивілізаційному розломі". Я невеликий спеціаліст в історії історичної думки, але мені здається, що термін значно пізніший. Мені здається, що це вже з Тойнбі (1889—1975), розбиратися зараз, чи міг хтось з істориків вживати його до нього нема наснаги. Тож це перша історична "претензія".

Щодо самого "Свинства". Ідея й добрі наміри зрозумілі, втілення гарне, місцями гротескне, місцями іконописне. Зрозуміле бажання автора відігратися над лихими колишніми ворогами хоча б у власних творах, де він хазяїн-барин. Але якось непереконливо такі спроби виглядають, попри майстерність втілення авторських забаганок.

Тому що досить відкрити Субтельного, а відкривати його нарешті примушують і школярів, щоб знати що автор лукавить. Тимчасовий успіх розписує як остаточну перемогу, спрощує складність громадянської війни, людських доль, боротьби ідей тощо.

Ось рядки з біографії Євгена Маланюка

демобілізація в Луцьку, більшовицький ревком, німецькі окупанти і, врешті, у листопаді 1917 року молодий офіцер з російського солдата перетворюється на українського вояка. Зі встановленням Гетьманщини він переходить у розпорядження полковника Мєшковського, керівника оперативного відділу Генштабу, і стає старшиною армії УНР. Болісно сприймає молодий офіцер поступовий занепад УНР. У 1920 році, після трагічних спроб реставрації державності, разом з тисячами таких як сам, подається на еміграцію.

Звертаю увагу на "більшовицький ревком" навіть у цій бездоганній біографії. Не все так просто із свій-чужий було, Юрію.

і, чесно кажучи, після Маланюкової збірки "Стилет і стило" усі ці спроби виглядають як дитячі забавки галасливих онуків. Не втримаюся, процитую

Не забути тих днів ніколи:
Залишали останній шмат.
Гуркотіли й лякались кола
Під утомлений грім гармат.


Налітали зловісні птахи,
Доганяли сумний похід,
А потяг ридав: на Захід...
на Захід... на Захід..
І услід — реготався Схід.


Роззявляв закривавлену пащу.
П'яний подих нудив, як смерть.
Де ж знайти нам за тебе кращу
Серцем, повним Тобою вщерть?


НМСД, після цього вже ніякий агітпроп не потрібен.

Це, власне, друга "історична претензія".

А оповідання сподобалось, але трохи менше ніж "Мед з дікалоном", де ота складність людських доль під час громадянської війни, здається, була вхоплена за хвіст.

З повагою


Забув додати щодо того, чиї ми онуки - Тичини чи Маланюка :) А обох. По батькові один дід, по матері - інший :)

А.С.

© анонім, 08-05-2007

Дякую за маніфест :)

Знаєш, Юрію, в чому сила красного письменства? В тому, що з найбільшої поразки руського війська (на свій час) автор "Слова о полку Ігоревім" зробив найбільшу перемогу в нашій літературі, яка пережила віки. І, сподіваюся, житиме далі.

І "Задонщина", яка написана по твоєму принципові - зупиняється на тимчасовій перемозі, обминаючи увагою той факт, що через рік прийде Тохтамиш і сплюндрує Москву - в літературному плані лише наслідування "Слова..."

Мене у вашій з Олесем позиції (вона дуже часто спільна, хоча нюанси трапляються) насторожує перш за все те, що вона є дзеркальним відображенням російської. Лише знаки інші. Хочеться чогось несподіваного й оригінального, якоїсь асиметричної відповіді, яка зробить неважлими і неактуальними російські пропагандистські потуги. "Фофудьї" якоїсь, але вже в царині історичної прози.

З повагою,
А.С.

© анонім, 08-05-2007

Привіт, Антоне

Завжди з нетерпінням очікую твого критичного відгуку. Мені дуже лестять твої порівняння моєї скромної персони з українськими класиками. Воно, звісно, зрозуміло, що не в мою користь. Бо де я, а де Маланюк. Він на засніжених вершинах української класики, а я тут, на ГАКу, :).
Втім, без жартів спробую відповісти на деякі твої полемічні тези, позаяк вони стосуються не стільки літературних якостей твору, а швидше є світоглядними.
Про «цивілізаціонний разлом» - це цитата з мови одного сучасного українського урядовця, обтяженого науковим ступенем з історії. У тексті мій персонаж майже повністю говорить цитатами із наших сучасних українських державних діячів. Звідки вони того добра нахапалися – їй Богу не знаю. Цей ветхий мотлох з тих часів ще й досі експлуатують, попри те, що його ще тоді засуджували навіть такі діячі білого руху як адмірал Колчак чи Борис Савенков.
Щодо твого закиду у намаганні переписати історію. Українська історична проза, за рідкісними винятками – суцільне солоне море сліз і шмарклів і її за словами одного визначного українського літератора, а за сумісництвом - і одного із творців цієї історії, неможливо читати без брому. Я намагаюся уникнути цієї традиційної літературної нежиті. У нас були не лише героїчні поразки – Крути та Базар, а й були звитяжні перемоги. А хто їх знає?
Наступ на Київ-Одесу, Вапнярська та Чортківська операції, врешті – Зимовий похід, коли армія, хвора тифом, яку вже усі поховали, що мала по десять набоїв на гвинтівку і три снаряда на гармату практично шаблями і багнетами прориває фронт і здійснює рейд ворожими тилами довжиною в півтори тисячі кілометрів. Саме українці, а не більшовики розвалили денікінський фронт. Невже цей епізод наших визвольних змагань не вартий оповідання? Це просто мить, вихоплена з історії, мить піднесення, хоч тимчасової, але перемоги. Закладаюся, Євген Маланюк написав цього вірша не під час Зимового походу, а в еміграції. Настрої у війську, в середовищі білих, українського населення я звіряв з мемуарами Ю.Тютюнника. (він писав досить виважено і не приховував багатьох неприємних фактів). Тож треба визначитися чиї ми онуки. Тичини чи Маланюка?
(Тьху, мало маніфеста не написав, треба зупинятися, :) )
Антоне, дякую за критику.

© Камаєв Юрій Статус: *Історик*, 08-05-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.58124089241028 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …