Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48088
Рецензій: 92830

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Реанімація української міфології

(Рецензія на твір: СТРІТЕННЯ, автор: Наталя Тисовська)

© Ігор Скрипник, 19-04-2007
Справді чудове оповідання з використанням персонажів української міфології (а точніше демонології, бо мова йде про “заложних“ покійників). Чесно кажучи, введене етнографом Зеленіним слово “заложний“ для позначення цієї категорії покійників мені українською милозвучніше звучало б як “закладний“ або “заставний“, але менше з тим. Дуже сподобалося поєднання містики і сучасності (а якщо правильно зрозумів – недалекого майбутнього або паралельного світу). Не знаю, чи спеціально Наталія маскувала цю паралельність, наприклад я спершу подумав, що події розгортаються в період ІІ світової війни, і навіть почав підкреслювати не властиві тому часу ляпсуси, але згодом я все зрозумів : ) .

Суттєвих зауважень не маю, лише декілька незначних:
- для мене не зовсім незрозумілою залишився факт підміни дітей: в принципі з дівчинкою здається все ясно (?) – хтось із батьків невчасно пом’янув “дочку незлим тихим словом“, включивши в це словосполучення якусь нечисть, а хлопцем трохи заплутаніше: ніби не утопленик, але хто? І хто то був такий: “Коло вогню навпочіпки сидить маленький, пелехатий і підманює його. Хихотить зловісно, волохатими ручками поплескує. А замість пальців у нього ― пташині кігті...“? На водяника мало похожий, хіба що вирник. А може волосатик?
- як на мене, не потрібно було переводити це до супутників і зон, якби показати це готичне кохання поміж на фоні подій ІІ світової війни – було б набагато містичніше. Але це так… нерозбірливе бурмотіння : ).
- дещо дивує, що вони відразу не побачили справжню суть один одного. Але нічого. І таке буває.

І ще…
плашет – планшет
“ніхто перепусток видавати ( і ) збирався ― навіть головлікар“ – напевно “не“
маріння – марення
Віддуваючись – відсапуючись
“до себе праву її ногу, розтер так, зо шкіра запалала“ – мабуть “до себе її праву ногу, розтер так, що шкіра запалала“
пчихання – чхання, чихання
“Під подлубався у наплічнику“ – “він подлубався у наплічнику“.

Файно!!!
Із задоволенням рекомендую іншим!

Щиро І.С.

Пане Ігорю, тут справа не в тому, щоб якомога точніше означити, хто такий Заложний, а хто така Підміна, а в тому, що він думає, що вона - людина (смертна), а вона думає, що він - людина... :)
Н.Т.

© анонім, 20-04-2007

Дозволю собі невеликий екскурс: :)
“Існувало два види покійників:
1) ті, які померли природною смертю, від старості. Цих “правильних“ покійників називали батьками чи дідами;
2) померлі “неправильною“ смертю – від нещасного випадку (замерзлі, згорілі, потоплі), самовбивці, пияки, які померли від надмірного п‘янства, пропалі безвісти. Головною ознакою “неправильної“ смерті є те, що померлий не прожив свого віку або взагалі жив не повноцінно, наприклад не взяв шлюб, не залишив нащадків. Такі, наприклад, мертвонароджені діти, діти загублені матерями чи померлі нехрещеними. “Неправильними“ покійниками стають і ті, хто під час життя знався з нечистою силою, - відьми, чаклуни, і ті, кого прокляли батьки. Всі вони – нечисті покійники, вони недостойні звичайного захоронення і поминків та дуже небезпечні для живих. Саме з таких покійників, як вірять в народі, виходять упирі, русалки, кікімори та інші дрібні демони.
В науковій літературі “неправильних“ покійників прийнято називати “заложними“ чи, по іншому, ходячими. Цей термін було введено відомим руським етнографом Д. К. Зеленіним, який на початку ХХ ст. першим описав пов‘язані з ними народні вірування.“
Тому, як на мене, Заложний – надто загально і розпливчасто, якби конкретніше вказати :).
Щиро І.С.

© анонім, 20-04-2007

То була авторка :)
Н.Т.

© анонім, 20-04-2007

Пане Ігорю, дуже дякую за детальну рецензію, особливо за "бліх" - їх завше найважче виловити :)
Єдине, з чим не погоджуся, так це з "марінням" (наголос на "і", синонім "марення"), "віддуватися" ("синонім "відсапуватися"), "пчихання".
Ви вже друга людина, хто мені каже, що антураж схожий на ІІ світову війну. Мабуть, я упівських спогадів обчиталася :)
Той маленький, волохатий, злий - певною мірою, моє власне потрактування щезника, фактично, уособлення злих сил, адже для мене і болотяник, і водяник тощо - радше сили добрі.
А Заложний - той, хто не помер власною смертю.

© анонім, 20-04-2007

Із задоволенням прочитала - і рецензію і твір! Дякую :)
О.Я.

© анонім, 19-04-2007

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.35218501091003 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …