Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51530
Рецензій: 95997

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Суд з минулого (раджу прочитати)

(Рецензія на твір: Останній бойовик, автор: Камаєв Юрій Статус: *Історик*)

© Наталія Дев’ятко, 28-03-2007
В цьому Вашому творі вже нема такої яскравої містики, але емоцій там не менше, ніж в тому, що я вже прочитала. Ви, Юрій, відрізняєтесь від більшості саме ставленням до почуттів, на які багато хто не зважає, думаючи, що почуття не суттєві і не потрібні для викладу ідеї. Ті ж почуття, які змальовуєте Ви, дістають до самого серця, коли раптом не вистачає повітря для подиху. Ці миті без повітря були і в інших Ваших творах, але і тут їх достатньо.
Майже непомітно Ви ведете читача текстом, і реальне життя читача, світ, що нас оточує насправді, вплітається в текст. Важко пояснити, як це відбувається, але такі слова, наприклад, я сприйняла вже не в контексті оповідання, а в контексті дійсності:
"Я теж знаю закони конспірації. Але „Слово” давно вже не орган Головного Проводу, це просто газета. Ти, друже Молот – як снаряд, що пролежав з часів війни і вибухнув вже тепер, без будь-яких причин. Зараз інший час – барвистий, рекламний, слова тепер мало що важать. Наприклад, те, що тоді вважалося зрадою тепер називають компромісом, що тоді вважали брехню – тепер називають рекламою. А ти прийшов з іншої - простої і зрозумілої чорно-білої епохи, часу вождів і героїв. Зараз доба так званих загальнолюдських, гуманних цінностей. Тепер боротися за справедливість пістолетом і гранатою – дикість. Навіть ірландці склали зброю і стали звичайною нудною парламентською партією. Ти цього, вочевидь, не зрозумів, - відповів зв’язковий.
- Зрада – це завжди зрада. Невже люди до цього звикли?"
І я погодилась з героєм, кивнувши, і замислилась, бо чорний і білий – єдині кольори, яких не існує в природі, існують лише відтінки.
Оповідання пронизливе і справжнє. Мені воно сподобалось. Герої живі і дуже суперечливі, а таємниця, ким є зв’язковий, так і залишилася для мене нерозгаданою, але це несуттєво. Я торкнулася її, так, але іти далі не хочу, не треба цього робити. Зв’язковий сприймається як вища сила, навіть не як спогад.
Сподобалось мені також, як Ви поєднали часові і сюжетні лінії.
Дякую за сильне оповідання, яке запам’ятовується і залишається в серці.

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.037301063537598 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати