Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51530
Рецензій: 95996

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Казка для найменших

(Рецензія на твір: Голочка та Подушечка (на конкурс), автор: Ira)

© Наталія Дев’ятко, 20-03-2007
Хоча я не дуже полюбляю казки, в яких, на мою думку, забагато моралі, ця мені сподобалась.
Сюжет простий: дві сестрички, Оленка і Світланка, постійно сваряться, ламають іграшки, раптом оживає лялька і карає сестричок, перетворюючи їх на Голочку і Подушечку. Сестрички мають змінитися, полагодити книгу казок, щоб прочитати там закляття, яке поверне їм людську подобу. Зрозуміло, що наприкінці сестрички стають добрими і гарними, а казка закінчується позитивно.
Я не побачила тут особливих сюжетних ходів, оригінальності задуму, яскравих образів чи складної психології, але в казці такого жанру це і не потрібно. Казка витримана в канонах, і хоча вона не подарує дитині надзвичайної подорожі чарівним світом, але гідній поведінці навчить, причому зроблено це буде не грубо, хоча і не на рівні підсвідомості.
На мою думку, казка буде цікава дітям, які ще не вміють читати. Вона потребує додаткової людини (когось з батьків), яка буде співпереживати разом з дитиною, але не пояснювати те, що відбувається, бо цими поясненнями зіпсує враження від казки.

І зауваження по тексту, хоча там треба пройтися набагато грунтовніше, ніж я це роблю.
"А ти... ти... – і враз „хрусь”! [Одна лапка] пухнастого новенького ведмедика залишилась у руках Світланки, а [решту]- у її сестри.
"Та не бійся, плакса, не [поломаю], я легенько.... ой!"
"Оленко, Оленко віддай мені ляльку! Ось я тебе! – доганяла сестричку Світланка, та тримаючи велику книжку [„Казки”] (Чи не краще просто сказати "казок"?) у руках, боляче ударила її, від чого усі сторінки книги розсипались. Оленка вчепилась у руденькі косички сестри і вони[,] борюкаючись та [царапаючи] (шкрябаючи?) одна одну[,] покотились по долівці."
"А маленька лялька, що була у руках Оленки[,] закотилась під стіл.
"А дівчатка, не зрозумівши[,] що діється, почали зменшуватись, зменшуватись, аж поки не стали завбільшки з горіх. Ще мить[,] і Оленка почала звужуватись і ... перетворилась у блискучу голочку, а Світланка, навпаки, почала роздуватись і стала... маленькою подушечкою для голочок".
"А як вам знову стати дівчатками[,] написано у книзі „Казки”, яку ви щойно порвали. Дівчатка[,] розгублені й злякані[,] притихли та намагались навіть не рухатись, щоб не спричиняти біль одна одній."
"Треба нам, Оленко, знайти ту книжечку „Казки”, яку ми сьогодні порвали[,] й спробувати скласти її, а там і відповідь знайдемо[,] як і розповіла лялька".
"Добре, давай спробуємо! Але як? Ми ж ходити не можемо. Ой, дивись, іде той ведмедик[,] що ми вранці порвали. Може він допоможе? – вискакуючи з Подушечки[,] сказала Голочка".
"А до них і справді [наближувався] (наближався?) ведмедик, тільки йшов він похитуючись та ніс у лівій лапці свою відірвану дівчатками праву лапку."
"Може[,] я вам допоможу, хоч і завдали ви мені болю".
"Як же ти гарно пришила! - вигукнув щасливо ведмедик[,] любуючись пришитою лапкою".
"Думаєш, забули вони[,] скільки кривди ми їм заподіяли?"
"Голочка і Подушечка[,] змучені та сонні[,] притулились одна до одної і тільки задрімали, як стрепенулись від тупоту та грюкоту, що лунав із сусідньої кімнати".
"Говоріть[,] ми слухаємо. Так[,] іграшки?"
"Любі наші іграшки, просимо пробачення за нашу погану поведінку, за те, що не шанували вас, не берегли[,] а лише рвали та ламали. Ніколи [біьше] такого не повториться. Обіцяємо. А ще ми для вас усіх приготували подарунки, які зробили самі. Підходьте[,] і ми кожному дамо подарунок. Ось тобі, конику, сідельце нове, бо те[,] що було[,] ми колись порвали. А тобі, мавпочко, сумочка, будеш туди складати іграшкові банани".
"Через деякий час усі сторінки вже були на місці, та дівчатка все ж залишались[,] як і були - Голочкою і Подушечкою. І тут уже підійшла до них золотоволоса лялька[,] яка до цього часу трималася осторонь."
"Ну от[,] дівчатка, книжку ви полікували, у іграшок пробачення попросили, і я думаю, надалі будете їх поважати та шанувати."
"розгубились Світланка і Оленка[,] оглядаючись навколо."
"І дівчатка, нічого не кажучи [одна одній] [,] обережно брали їх [одну за одною] (тавтологія) та й несли у іграшкову коробку.

Гарних Вам казок!

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.034713983535767 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати