Дякую, Іванко!
:-)
Ну... якщо не кущ, то, може, дерево? :-) Оці симпатії-антипатії поміж живими (мова не про людей та їхні стосунки) все ж існують. От люблю СВІЙ :-) горіх, на якому дитиною майже жила, як та мавпочка. :-) І з нього жодного разу не впала. Чому? Є ірраціональна надія, що і Він мене також чомусь любить... Мабуть, кожен, якщо покопирсається у пам"яті, знайде не одну живу істоту, до якої існують теплі почуття, то й у Вас є хтось СВІЙ, Іванко. :-)
З повагою,
Наталя
© Наталка Ліщинська, 14-06-2011 |
