Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48092
Рецензій: 92839

Наша кнопка

Код:



Рецензії

бракує буквально кількох слів чи речень, і все стане на свої місця

(Рецензія на твір: Василько, автор: Гелена Вербіцка)

© Ірина Новіцька, 07-01-2011
знаєте, текст якраз із розряду таких, що цілком не по-літературному, не по-правильному написані, взагалі "лівою ногою", але попри те - зачіпають до болю.
я добре розумію, що в новелі такого штибу час дуже відносний, він як пунктир, його відчуття може зникнути або з*явитися в довільний момент... проте все-таки варто якось дати раду тим "наступного дня", "нині" - бодай якось розбити новелу на композиційні частини або все розставити відповідно до партитури емоцій.
у тексту назагал як у айсберга - більше підводного. так, невідомо, як саме покутує баба Ярина - що з нею сталося лихого? невже тільки привид замучив? ніякої згадки про те, що Ярина навіть у заміжжі жила з батьками. навпаки, складається враження, що вона покинута на саму себе якраз перед народженням дитини. з цим якось теж вартувало б хоч щось прояснити.
а от щодо ставлення матері до дитини - це, звичайно, страшно писати, але таке буває. нещодавно у вересневому номері "дніпра" читала вірш Шеймаса Гіні про дитину, яку мати замкнула у хлівці для курей і приходила тільки просувати їй під двері сухарі. цьому, напевно, нема логічної чи наукової мотивації, крім післяпологового психозу, а в цьому стані матері здатні ще й на гірше (свідчення тому - трупики немовлят у целофанових пакетах на смітниках ітд.). але тут ідеться про щось трохи інше. коханий чоловік цілком ні до чого. в тому розумінні, що байдужість матері до дитини пояснюється цілком не ним. це наслідок довго акумульованої, болючої образи на саме життя за те, що у ньому щось важливе трапилося не так. що зруйнувалася мрія про щасливу сім*ю, про достаток, про довге життя... а натомість лишилася тільки дитина, і з нею болючий спогад про те вже ніколи не здійсненне. тому мати й уникає дитини, хоч це й егоїстично. я не сприймаю такого, але розумію це на двох рівнях. після трагічної загибелі батька мати практично перестала мною займатися - як людиною, а не домашньою тваринкою, якій треба в певні моменти дати щось поїсти, в певні моменти дати щось перевдягнутися ітд. а ще вона часом зривала на мені злість за найменшу провину. причому я знаю, що вона любила і любить мене, і любила та дуже поважала мого тата. просто я своїм існуванням витягала її з якихсь нездійсненних мрій, втілюючи гірку реальність, із якою вона не могла змиритися. роками пізніше це все догнало мене. з тої самої образи на життя в певний час я дуже погано ставилася до власної дитини. і тепер за це покутую, і, можливо, нестиму дійсно важкий хрест, бо самота, на яку я тепер приречена, - то ще квіточки.
вибачте за цей весь спам. словом, додайте буквально кілька штрихів, - вам видніше, яких саме, бо ж ви не з пальця все це писали, ясна річ. ви мусили БАЧИТИ цих героїв. я вірю, що вам вдасться додати саме те, що треба. тільки не надто багато. подумайте, що тут дійсно важливо знати читачеві. що б ви самі йому додали, якби він почав розпитувати.

ін

Пані Ірино, навіть не знаю, з чого почати... Просто подякувати було б дуже банально, а я вдячна Вам до глибини душі - і за рецензію, і за витрачений час, та найбільш за те, що зрозуміли. Як бачите, нелегко пройти через це - твір можна сприйняти, пропустивши крізь себе, а можна відкинути і закритись. Ви маєте рацію у всьому - нема тут логіки, немає тут навіть натяку на літературний талант. Зрештою, я не претендую на лаври, але й образ не заслужила ( я рецензію пана Кирика маю на увазі) Тому найближчим часом спробую додати ті декілька речень, про які Ви кажете, тим паче, що в чорновому варіанті дещо було.
Я чула багато різних думок щодо своєї писанини, мої рідні, наприклад, її взагалі не сприймають: і де ти того набралась?((
І справді, "важкі" історії притягуються до мене наче магнітом, і я просто не знаю спокою, поки не вихлюпну їх на папір. Не все наважуюсь показати людям.
Щодо Вашого "спаму"... Пробачте, що наважуюсь лізти в сокровенне, але Ви ще все можете зупинити і розірвати це замкнуте коло. Простіть... Себе і матір.
Ще раз дякую. Приходьте в гості, наліплю вареників:))

© Гелена Вербіцка, 11-01-2011

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.6494300365448 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …