Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2631
Творів: 48063
Рецензій: 92815

Наша кнопка

Код:



Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: 4, автор: Наталка Ліщинська)

© Тала Владмирова, 15-12-2010
Сильна частина, сильна річ, сильні враження.
Та Наталцю, не полишає мене думка, що тут щось не те.
От як пояснити? Земля, що знищує одну із чотирьох своїх рас - дельфів "усиновлено" , тож вони теж її, хай і пасербки - рас, й робить аж таку витончену пастку.... Знаєш, Наталко, ні на що гарне отака Земля не заслуговує.
Хай їй, такій селекції, щось не певна, що добро цілковито прижилося у людській расі, наволочі серед нас вистачає, тож не варто її культивувати.
Кажете, добро рідко може захистити себе?
Віра, ох і відьменя, до речі, у тебе вийшло майстерно виписане, не має рацію, коли наводить відому цитату: "виживає найсильніший?". Ні, виживає найпрстосованіший. А як силу розуміти за принципом - усіх уб"ю -сам зостануся! - то перемога може стати і піровою.
Якби віра не подумала, конаючи, що даремнео підставила друга і не згадала пр коханого, то хто знає, чи стало б у хлопця, ну добре, у бога Ярила, так краще? - зруйнувати майбутню рівновагу отих-от рас і прийти їй на допомогу?
Та то так, роздуми. Зрозуміло, що дівча виживе. Принаймні, дуже сподіаюся на те. Зрозуміло, що доведеться за це палтити, як і за все у цьому світі. Тож нетерпляче чекаю на закінчення.
А поім уважно перечитаю усю частну, аби збагнути, чи цей-от розділ настояний на густих емоціях так, що важко дихати і таки вибивається з атмосфери "Світів", чи мені отак видалося7
Успіхів у закінченні!
Щиро,
Тала Владмирова

Фінал через тебе відкладається. :-) Ти мені підкинула одну цікаву бічну стежку, спробую дещо в останній розділ додати. І подивлюся, чи добре воно. Гадаю, у наступний вівторок все вже буде готово. :-)
Мерсі, мерсі!
Цьом,
Наталя

© Наталка Ліщинська, 16-12-2010

Нє, Наталко, не розпатякалася.
Може, трохи розмріялася. :) Це я про свободу вибору,. Найважливіший вибір, отой, чи йти із Едему їсти хлбі денний у поті чола свого й народжувати нові покоління у муках - далеко позаду. Вже зроблений і не намми. Можна дякувати чи нарікати, що от, мовляв, не варто було те дерево Пізнання чіпати. Та це знову ж, хтось занапаств чи врятувв усе людство доним махом. Чим не голлівудщина?
Найважливіший вибір - це коли простяг руку незнайомій людині, що пісковзнгулася і впала чи гайнув повз, юбо спізнюєшся. Копнув ногою бездомного песика, бо начальство на роботів насварило чи кинув бідоласі залишки бутербродів. Поділився із сестрою шоколадкою, що тітка дала на двох, чи з"їв усю сам, бо ж сестра теж не янгол і переб"ється без солодкого.
І кожен вибір - то двері у новий коридор. Ну, пояснюю: бачиш сто дверй, обираєш одну - а там ще й коридор, знову сотні дверей, але деякі з них для тебе вже закриті. Новий коридор - уже половина дверей зачинені, можливість вибору звужується.
Декотрим щастить (чи щастить?) дістатися такого коридору, де можна відкрити лише дві двері. Як то кажуть, вітаємо: квест пройдено. Перед Вами - найголовніший вибір у Вашому житті!
А "брати-лазеристи" більше дбали про прокаженних. хоч недаремно ж "лазарети" влаштовували у портових містах, куди чого тільки не завозили. У тому числі й чуму.
М-да, розвели ми філософію...
Чекаю на фінал!
Тала Владмирова

© анонім (212.111.202.—), 16-12-2010

Ну... чуму ж я навмисне згадала, щоби наперед побити аргумент про те, що ГУЛАГи і крематорії, створені людьми. Орден Лазаря, хоча можу й помилятися, опікувався зачумленими... Чи лепрозоріями?.. Може, для того епідемії, щоб людина явила в собі приховану силу милосердя? Якщо все добре, то з людей вилазить найгірше: порожнеча, деградація, байдужість? Загалом, якщо припустити, що душа безсмертна, то чому би й не змушувати кожну душу через страждання сходити на гору вдосконалення, адже такий єдиний шлях є? Батьківське залізне добро, добро суворе?.. Файні питання, нє? :-) А чи є свобода вибору? Мені здається, це ілюзія. Якщо вона була, ця свобода, то ми вже вибрали. Коли пішли з едему. Вигнали? Ой, не знаю, не знаю, могли і самі вирішити йти найважчим шляхом, бо приклад перед очима Батьковий. Знаєш, як хлопчик хоче бути схожим на тата? І ще не дуже уявляє собі, наскільки важкою виявиться дорога. :-) АдалІ: йдеш туди, де треба, крізь муки - молодчина, опиняєшся вище і вище, йдеш не туди, то знову і знову ти у висхідній точці, аж поки не змудрієш. :-) Спрощую, звісно. Гіпотеза, звичайно. :-)

А дебільність голівудського чорно-білого бачення для мене питанням не є. :-) Розумію, що кортить, аби герой був на білому коні на параді переможця, але це інфантильність. Як на мене, шлях у нікуди. Сподіватися на героя, доброго царя, маму, Бога, а самому сачкувати. :-) Мило. :-) Хай мене врятують інші, бо я такий хороший. :-) Ага, зараз. Герой (цар, Бог) тільки шнурівки випрасує і нумо рятувати всіх.

Ой, щось я розпатякалася. :-) Даруй, не втрималася.
Люблю,
Наталя

© анонім (194.44.136.—), 16-12-2010

Ну, як сказати? Для мене - не занадто. Це про вибивання із загального настрою твору.Але хотілося б почути думку інших читачів. Бо й сама інколи западаю на моторошно-філосрфські роздуми у своїх творах. Тут треба дуже обережним бут, бо твір, се ж таки, підлітковий, принаймні, таким задуманий.
А знаєш чому багатьох спокушує глянцувата голлівудщина? Не через те, що хтось хоче чи не хоче думати. Не в цьому чи не тільки у цьому справа. У цьому віці, чи трохи раніше, людина раптом розуміє, не взнає, а розуміє душею, що вона теж колись помре, як і всі решта.
Аж тут їй пропонують світ, хай і уявний, де гинуть лиеш покидьки, а гарні хлопці завжди перемагають. А як раптом герой який і мусить загинути, то не безглуздо, а гамузом врятувавши Усесвіт, а отже, потенційно, і глядача-читача. хотіла поставити смайлик, але він щось не ліпиться.
Що, коментар видався наївним? :)
Знаєш, Наталко, я розумію, що в історії людства було багато страшних і темних сторінок.
А добррта Вищого для мене у тому, що в нас є свобода вибору. Є і все. Концтабори створювали люди. Одні доброю волею йшли туди охоронцями, інші -ставали зрадниками, намагаючись вижити, ще інші - нфікого не зраджували, виживали самі на одниці із собою, сціпивши зуби. А були божевільні, які інколи намагалися врятувати того, хто поруч.
Чума косила Європу. Були ті, хто підпалював будинки із ще живими хворими. Рятуючи при цьому вцілілих. А були ті, хто за хворими доглядав. Зараз не можу згадати назви ордену монашоу, що не замикалися у ствнах під час чуми й не молили Вищого про порятунок усіх грішників, хоч, певно, молили. А йшли рятувати людей.
Саме тому, що свободу волі не всі використовують, аби вижити самому чи загнобити інших, у мене є надія: людство варте порятунку.
Погана із мене християнка...
Ти молодець, я це вже не раз казала. Так що наберися сил для фінального ривка.
Хай щастить.
З любов"ю,
Тала Владмирова

© анонім (212.111.202.—), 15-12-2010

Дякую, Тало!
Вибивається, це якраз відомо, мене турбує лише одне: чи не аж занадто?.. Та кожна частина - інша, на те і був розрахунок, що читача водитимуть світами, а він щоразу дивуватиметься, заскочений несподіванками. Драконами повинен би милуватися - ги-ги, страшними істотами при наших стереотипах - і захоплюватись; у калейдоскопі пригод Віри та дівчат у божому світі - в нього голова обертом йтиме від стрімкості подій та вертепу персонажів; а наприкінці доведеться напружити мізки над справжніми питаннями, з великої літери...

Не те, кажеш? Ага, звісно, особливо легко віриться у доброту Вищого над нами, коли згадаєш спалених у крематоріях чи замордованих в таборах... Або краще: чуму, що скосила півконтиненту, якщо зазирнути у глибшу давнинину... Для мене страшенно притягуючими є такі містично-моторошні питання, люблю їх тягнути на очі іншим - вони того варті. І не можу терпіти дурних однозначних відповідей, наїв подобається, простота - теж, але не глянцева глупота голівудщини.
Теж так, роздуми. :-)
Залишився короткий розділ-фінал, акуратно підшліфую і виставлю. :-)
Дякую тобі, з твого коментаря дуже багато розкривається про тебе. :-) Щоправда, я це вже знала, але приємно ще раз упевнитися. :-)
З повагою і любов"ю,
Наталя

© Наталка Ліщинська, 15-12-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.77940201759338 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …