Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2579
Творів: 46824
Рецензій: 91211

Наша кнопка

Код:



Рецензії

А ви хитрун, Миколо!

(Рецензія на твір: Б'є - значить любить, автор: Микола Назарівський)

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010
Киця жвам цілих 10 тем написала - архі(!)важливих. Навіть не зважаючи на підказки блудної Ракети.
А ви що? Куди Ви пішли? Про насильство у родинах планувалося з наступного тижня. От шо тепер, га?

Катерино, говорячи про те, що читач повинен мати гарний літературний смак, я мала на увазі перш за все "кваліфікованого читача", тобто такого, який і має бути на подібного роду ресурсах. Інакше читач всіх цих текстів не буде відрізнятися від читача надписів на парканах або реклами в метро.
Щодо Ваших поглядів на літературні сайти, я з ними в цілому згодна.

А, і ще одне. Микола - не Сергій Татчин ))))) Мене веселять Ваші чудні фантазії ))

© Сталева Кицька Panzervaffe, 10-11-2010

("Як пішла"...) Даруйте, забула ось це:

про "погані вірші" -
"текст має щось робити з людиною" (Сергій Татчин - звідки цитата, не згдаю). І літ. критика чи аналіз бажано також щоб була. Літ. сайт не лише для читачів-поціновувачів, шанувальників, а й для літ. критики (ГАК і для всього іншого, як я бачу). Тому - мають час від часу бути на літ. сайті й "погані вірші". Щоб критик міг аргументовано написати, що текст - "поганий", а модератор міг видалити "поганий текст" за певних умов! (чітко написаних на окремій сторінці сайта. На кшталт: "Модератор має право..."). Наприклад, є сайти, де не беруть тексти про самогубство (я наразі про прозу). Це чітко вказано на сайті. Це не погані тексти, але є КРИТЕРІЇ відбору. На сайті, який я Вам скинула, тексти розглядаються "модераторами" (не один модератор - кілька!) ще ДО розміщення! Питання в тому, що вважати "поганим" текстом. Ось може бути один із критеріїв: "Справа не в думках, а в тому, як вони викладені" (С) - знаний "підхід" в літ. творчості. Текст із "порно" чи оргазм", "я тобі не дам, а ти мені дай", текст із "банальними римами" (от це довжелезна тема для розмови...) чи текст, у якому сказано "бий китайця, вбивай араба, ображай українця" (не подумайте, я всі нації поважаю) - який "поганий" - мають бути КРИТЕРІЇ відбору віршів (якщо вірші розглядає модератор перед розміщенням на сайті) і КРИТЕРІЇ для видалення віршів (якщо вірш не розглядається попередньо) - тому - сайт без модератора я не сприймаю як літературний. Для "поганих віршів" є літ. критики та модератори, а не лише читачі-поціновувачі. Я за те, що вірші мають прочитуватися модераторами ДО розміщення їх автором на сайті, бо якщо на сайті купа віршів "поганих" - жоден критик не зможе аргументовано прокритикувати купу "поганих" віршів - як не банально, але коли критиком є й поет, напр., то він не може присвятити себе лише рецензіям і літ. аналізу "поганих віршів" - він бо ще й сам твори пише. Я, напр., займаюсь ще й науковою роботою, і не вистачить моїх часо-ресурсів, щоб кожен "поганий" текст проаналізувати і НЕ ПРОСТО СКАЗАТИ ВГОЛОС, що текст поганий!, а аргументувАти думку! А так - ну й користі, що 2 з 200 поганих текстів проаналізували й назвали "поганими", (не)аргументували - а якщо читач взагалі не читає рецензій?! Якщо читає тільки тексти?! ЛІТ. сайт повинен мати ПРЕСТИЖ, а не бути просто інет сторінкою, як на мене. А престиж сайту має створюватись і за рахунок відбору текстів ДО розміщення на сайті. Відбору за певними критеріями. Якщо текст автора не взяли на сайт відповідно до певних критеріїв, нехай автор спробує розмістити інший текст або той самий текст на іншому сайті. ГАК - це ресурс, що має свої особливості. Я, певне, занадто багато читала інозем. літ. журналів (це не хизування, причина), щоб сприймати ГАК як сайт, присвячений літ.рі й такий, що мені імпонує - не сприймаю.

(Ура - пішла з ГАКу!)

© анонім (87.149.79.—), 09-11-2010

Смак читач-не-критик і читач-критик формують і самі, а не лише твори формують смак читачів. І дехто не може оцінити високоякісних віршів - і читати їх не буде, а от "погані" залюбки. Навіть серед читачів-критиків. Читач-критик - Ви, певно, його мали на увазі, пишучи, що він мусить мати літ. смак. Читач-не критик не мусить. Він пише переважно відгуки про уподобання, задоволення від текста - читач-не-критик. Аналіз і критику робить переважно читач-критик - я вважаю, що він повинен мати літ. смак+знання з теор.літ.
"Переборщіла я однако" - колонка "рецензія" на ГАКу є, от тільки замість рецензій фактично тільки відгуки. Про хлопчика - то таки дурня, "утрирование". Вдале порівняння з агітками - хех. :)
Дякую. Приємна розмова (щось я забагато "нагородила"). Надалі я не на ГАКу (взагалі), а тут: kateryna.moskalenko@yahoo.de

(The end - для мене на ГАКу, а то ніяк звідси не піду. Люблю людей, які дотримують слово, а сама... )

© анонім (87.149.79.—), 09-11-2010

Про смак
я можу довго й нудно...:

"На мою думку, будь-який читач (і сподживач, і виробник - за Вашою термінологією) повинен мати смак. Літературний смак, зрозуміло. Гарний смак неможливо придбати і виховати, читаючі погані вірші або просто тексти".
Мати літ. смак читач НЕ "МАЄ", читач мОже його мати, а може й не мати, мати тільки уподобання, бо він читач-не критик, а от КРИТИК, РЕЦЕНЗЕНТ повИнен мати лІт. смак. Ось у чому прикол із цим сайтом. Хто наш критик, хто наш рецензент? Людина з літ.смаком і знанням літ.ри чи читач із уподобаннями, без літ. смаку і знань? Читач може мати уподобання за стилем, наприклад, і про них писати - це буде відгук. Рецензент має мати літ.смак - це буде рецензія.

© анонім (87.149.79.—), 09-11-2010

Продовжу.
Щоб виробився смак, треба теж уміти оцінити.
Надя - звісно, не поет, але, як не дивно, людина. Читач-споживач і виробник. Мене давно цікавить, що робити зі схожими на нею, хто буде писати для таких. Це питання для форума, а не ГАКу, звісно, але не втримаюсь. Я колись орієнтувалася не лише на текст, а й на читача. Є тексти як літ. цінність ("мертвих душ" серед текстів купа, я б сказала навіть... більшість), але в кожного текста є певний контингент - є тексти для людей "простіше" ніж був Верлен чи Камю, ніж є Сергій Татчин чи Серьожа Осока. Не всі читачі-інтелектуали, не всі читачі - представники богемного середовища (я не належу ні до тих, ні до інших). Схожі на Надю, які не здатні оцінити текст як літ. явище, хто для таких писати буде... Це питання мене цікавить. Ось тому мене зацікавила мета автора. Я писала автору як особистості. Я ж сказала Вам, Серьожа, що більше не пишу тут коментарів - це значить, більше не пишу про тексти. Так - на сайті, присвяченому літературі, слід аналізувати саме текст як літературне явище, та ГАК цим сайтом не є, "завдяки" таким як я і не стане, мабуть... Якби мала не мікро-верблюжі горбики (вони ж звивини мозку), могла б бути модератором, створила б сайт на стільки можливо наближений до "присвяченого літературі". Там би ми писали про це, що я зараз пишу, на форумі (де б могли обговорити питання, що не стосуються текста безпосередньо, але викликані ним), а так... Я їх наммагаюся в мейлах з друзями обговор. А Ви не хочете спробувати створити з кимось разом (я не про себе!) альтернативу ГАКу? З часом?

© анонім (87.149.79.—), 09-11-2010

Щоб виробився смак, треба теж уміти оцінити.

© анонім (87.149.79.—), 09-11-2010

Частинка 1
Як писав Серьожа Осока, "тупо" буде, якщо буду захищати думку, бо аргументів майже "ма". А "щось із себе ставити" не звикла. Ви маєте рацію - казати треба, що не до вподоби. В іншому теж маєте рацію. Я наївно, мабуть, іще вірю, що будь-який текст здатен вплинути на певного читача (що є такі, на яких навіть цей вплине), звернути його увагу, скажімо, на соц. явище (напр., щоб я, побачивши його, сіла й написала статтю на цю тему..., просто тому, що мені про цю тему нагадали) - тобто, що текст не цінний як література, а для позатекстової реальності потенційно так - навіть такий. Дурниця? Може, й так. Я цей текст, як Ви бачите, не оцінювала з точки зору ритму, форми, поетики, змісту, - я писала про спрямованість. Власне, про позатекстове. Це був коментар не автору як автору, а автору як особистості (відтак, не про вірш у "строгому" розумінні). Мені здавалося, що знаю хто автор - тому й хотілося, відгадати його мету розміщення вірша. Якщо точніше - я думала, що автор - Сергій Татчин, в якого на сайті купа інкарнацій, який прекрасно розуміє, що таке вірш як літ.цінність, а що ні, і хотіла дізнатися для СЕБЕ (як тут чорним шрифтом виділяти слова?), яка ж його мета (так автор"приручив") - вплинути на позатекстову реальність, звернути увагу на соц. явище, чи просто провокація для мене (чи Катя зробить те, що проповідує, чи буде "бити"). От я й дізналася мету, якщо про "вгадали" Ви сказали правду. Дозволила собі звернутися до автора як особистості, бо ГАК не вважаю сайтом ТІЛЬКИ присвяченим літературі. Він мені справді більше нагадує ЖЖ, даруйте (хоч би колонку "Переклади" додали). Цінним цей конкретний текст як літературне явище я не вважала (такого в моєму коменті немає), а цінним для позатекстової реальності поза сайтом, який мені більше схожий на блог, так (все ще наївно вірю, що будь-який текст може "діяти" - впливати, звертати увагу тощо, навіть такий, а не як, скажімо, вірш Рембо - наївне дівча? В цьому так - хочеться змін, впливу на люд і соціум все рівно яким текстом...). Тепер це не дискусія, а розмова, бо, як уже сказала, я згодна з Вами, хоч є нюанси.

© анонім (87.149.79.—), 09-11-2010

Тому Киця і обмежувалась жартами. Це мене Катерина "розкрутила" на дискусію ))

© Сталева Кицька Panzervaffe, 09-11-2010

Казати вголос можна.

Просто казати варто тому, хто в принципі здатен почути.

© Той, що греблі рве, 09-11-2010

Катю, згодна з Вами щодо літресурсів. Але навіть за умови, коли кожен тут можен опублікувати що завгодно, це не означає, що решта має робити вигляд, що воно корисне чи цікаве. І чому б про це не казати вголос?

© Сталева Кицька Panzervaffe, 09-11-2010

Ja zaraz u bibliotezi, hoch i z netom. Ale shvydko napyshu hocha b ze: Gak ja vzhe davno ne vvazhaju sajtom, prysvjachenym literaturi. Jak ne vvazhaju nym i "Literaturni majsterni". Zi sajty, jak na mene, prysvjacheni i textam, shcho ne je literaturoju, i tym, shcho je nymy. Tut bud-hto mozhe rozmistyty text- nisenitnyzju, i hto jomu zaboronyt?! Hto zaboronyv meni rozmistyty texty-provokaziji? Hto zaboronyt rozmistyty text na kshtalt "zeleni dereva rostut v zemli na Zemli, na derevah roste lystja"? Tut navit moderatora faktychno nemaje!! A moderator na SPRAVZHNJOMU literaturnomu sajti MAJE buty - gramotna ljudyna, jaka znajetsja na literaturi (ne lyshe Zabuzhko, napr., chytaje,), rozriznjae hudozhni styli, rozumijetsja na teoriji literatury. Todi j ne lyshe (shche kupa potribna inshogo) ze sajt, prysvjachenyj literaturi (potenzijno...), a tak - my tut iz vamy tilky pro emoziji, smaky neridko, a na spravzhnjomu literaturnomu sajti bula b i kolonka "rezenzija", i kolonka "vidguk" - my b pysaly rezenziju za pevnymy normatyvamy, a VIDGUK u vilnij formi, a shche (na Gaku lyshe kolonka vidguk) - na spravzhnjomu sajti dlja vidgukiv i emozij isnuvav by "forum" abo zh vidguky, a ne rezenziji, pysaly b avtoru na email i na forum, a tut buly b perevazhno rezenziji. Tut je kolonka "vidguk" - chomu dyvuvatysja, jakshcho ljudy taky pyshut vIdguky, a ne rezenziji - a vidguk - ze radshe ne pro literaturu v tomu rozuminni, v jakomu, jakshcho pravylno rozumiju, Vy; Serjozha, majete na uvazi. Sajtamy, prysvjachenymy literaturi, ja vvazhaju sajty literaturnyh zhurnaliv, napryklad: http://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/index.html. Gaku poky shche daleko do buttja sajtom, prysvajachenym literaturi (hocha potenzijnist nym staty ja ne vykljuchaju). Nu, bizhu z biblioteky. Pro inshe piznishe. Do zv´jazku!

© анонім (134.176.67.—), 08-11-2010

Ах, Кицю, давай цю тему обговоримо в іншому місці............. Я в громадських місцях можу доходити тільки до певної межі........

© Той, що греблі рве, 08-11-2010

Ти ж чудово розумієш, що мова йшла не про "формальний бік справи". Добре, скажімо так: це не поезія. Бо "поезія" не обмежується формальними ознаками ритма та рими.
І справа не в тому, чи потрапить текст в історію, чи ні, бо таких насправді буде одиниці. Справа в тому, щоб тут і зараз його було цікаво читати.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

Не розчаровуйтесь, Сергію, до сонетів я ще повернусь. Поки не пишу, бо ще не визріли.
Дякую за відгук!

© Микола Назарівський, 08-11-2010

Попри все, любі мої панянки, Катю і Кицю, цей текст віршем є. Бо він має ознаки ритму і рими, а значить - це не проза. Це був формальний бік справи. Решта питань стосуються художньої цінності тексту. "На кожен товар є свій купець" - це дуже правильна думка. От тільки тут слід зважити на таке явище: поціновувач такого рівня віршів навряд чи відрізнятиме авторів. Бо його цікавить насамперед змістовий сегмент креативу. Така література має право на життя, однак навряд чи вона має шанси ввійти в історію, вона ж бо безлика. А історія літератури - щось на зразок фоторозамка, який впізнає за обличчями, стилями, особливостями.

Взагалі то Ви, Миколо, мене розчарували. Я на тому тижні прочитав у Вас сонет, витриманий за всіма правилами рим і ритму. Я вже було подумав, що так буде й далі. Та де... Ви знову почепили тут черговий мильник, написаний настільки безалаберно, що будь я тут модератором... До речі, Кицька має рацію - спробуйте без рим. Думаю, вийде краще. Василь Стефаник умів писати просто про страшні речі. Які маленькі новели - який великий письменник! Щоправда в нього моралі не було...

Та його спростовує залізна причина:
ВОНА зроду жінка є, ну а ВІН - мужчина.
Руку підіймать на неї ніц не має прав.

У цих трьох рядках мораль править двома волами - анатомією й правознавством. Воли йдуть з рогами до землі, а вона сидить на возі, самовдоволена, як і завжди, коли скаже щось таке, що всі чудово й без неї знають...............................

© Той, що греблі рве, 08-11-2010

Правду кажучи, не читаю прозу на ГАКу взагалі. Часу немає. Його вистачає лише на прочитування поезії. Що останнє читаю з прози, то це "Ворошиловград" Сергія Жадана. І то, вже майже тиждень минув, а я ще над ним товчуся!
Візьму до уваги Вашу пораду.
Дякую за відвертість!

© Микола Назарівський, 08-11-2010

Взагалі прозою. До речі, на ГАКу є дуже непогана проза, Ви би почитали.
Справа не в думках, а в тому, як вони викладені.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

Нічого собі, дівчата, ви тут і влаштували писанину, що я довго не міг знайти, куди мені свій відгук втулити!!! Вона ідеально лягла б на сторінки шкільної критики з літератури.
Так, Катерино, Ви вгадали. Такі твори я пишу для того, щоб читач більше звертав увагу на проблеми за стінкою, на вулиці, в Україні кінець-кінцем. Така моя мета.
Питання до Сталевої Кицьки: писати без римування - це верлібрами чи, взагалі, прозою? Це я для уточнення.
Дякую.

© Микола Назарівський, 08-11-2010

Тепер по суті.
Перше. На мою думку, будь-який читач (і сподживач, і виробник - за Вашою термінологією) повинен мати смак. Літературний смак, зрозуміло. Гарний смак неможливо придбати і виховати, читаючі погані вірші або просто тексти. Тому Ваше твердження "це тЕкст спрямування на певну категорію читачів" дуже сумнівне з огляду на те, що він розміщений на літературному сайті, а не в ЖЖ або в персональному блозі.
Друге. Ви мене майже розчулили тим "душещіпатєльним" прикладом з 12-річним сільським хлопчиком, який прийде додуму, начитавшись літературних сайтів (!) і почне повчати п"яного батька, який ганяє матусю по хаті. Це мені нагадало розмови про те, що подібні тексти-агітки зможуть зупинити тих, хто вирішив зробити аборт. Бо читання літературних сайтів - це, безумовно, найважливіша річ для них у такий момент. І якщо їм вчергове хтось скаже на такому рівні, як оцей текст, вони тут же схаменяться. Ні! Не від таких текстів!
Третє. Повертаючись до нашого автора, скажу, що Микола, судячи з усього, сердечна, добра людина. Яка любить писати про все, що думає. Але людина не може писати поетичні тексти. Це не його вина, але це об"єктивна реальність. Тому я і запропонувала писати прозою. Може, вигадає сюжет на цю ж тему, побудує дію,діалоги. Нащо ж знущатися з віршування?!
З повагою до Ваших переконань,
Ст. К.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

Катерино, мене трохи дратує і водночас веселить,, що Ви мене вважаєте отою примаханою Надією з Карпат, людиною-павуком ))) Але я розумію, що початок наших з нею відносин Ви не зачепили, тому Вам дещо не зрозуміло.. Тому надалі прошу Вас будувати свою доказово-пояснювальну базу окремо до неї і до мене. Я - слав_тє_Господи, не вона, а вона - не я.
Це так, до слова.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

В-дь на 1-е Ваше зауваження:
для мене цей текст НЕ Є, для Вас НЕ Є віршем. Але ж обов"язково існують ті, для кого є.. Ну, скажімо, для моєї сусідки із селища, яка не надто знається на літературі, це вірш. Для таких, як одна з Надь на ГАКу - це теж вірш (як Вам у тому амплуа? Непросто чи легко?).
Читач-споживач і читач-виробник. Читач-споживач читає вірш і стає виробником думок, ідей, роздумів, емоцій, почуттів, слів, віршів... Є читач-споживач, для якого цей Ваш текст буде віршем, хоч для мене й Вас не є. Я таки невдало висловилась з огляду на те, що сама вважаю віршами..., - це тЕкст спрямування на певну категорію читачів, а не вірш. Текст. Пробачте - це є таки помилка в коментарі, а не похибка. Ще й яка помилка!! Різні є споживачі і виробники - добре це розуміючи, Ви розміщуєте на ГАКу різні тексти. Тексти, розраховані на різного читача-споживача і читача-виробника. Деякі з них не є віршами для літератури, для певних читачів (напр. Вас, Ніки, Сергія Осоки, Ганночки Осадко), зате для інших ("непевних"?) є (напр., схожих на Надю - Ваше "підпілля"). На благо людям творите, бо жодна людина не хороша, не погана - просто люди різні. Мені імпонує Ваша різноспрямованість. Визнаю, то була помилка в коменті (ніби я суперечу власним переконанням). Дякую, що звернули мою увагу на неї - бо я все ж намагаюся не зраджувати своїм переконанням, якщо вважаю їх справедливими. Є різниця між думками як ідеями й ідейними переконаннями. Ви в мене колись "вдихнули" віру в те, що є люди в сучасному світі, які мають ідЕйні переконання, а не лише переконання (не знаю як вдало пояснити...), за якими живуть. Раніше бачила подібне лише в батькові. Дякую.
В-дь на Ваше запитання:
"спокійно" - не протестую я ні проти чого в даному випадку. Текст як текст має право на існування. Як вірш - ні, бо він таким не є (в шкільному підручнику, антології йому не місце). Що підтримую: розміщення цього текста на ГАКу - можливість впливу на певного читача-споживача, вказівки на соціальний феномен, про який люд знає, а не пише. Уявляю 12-річного хлопчика із селища, який прочитав цей текст на сайті, прийшов додому й вирішв сказати батьку: "Тату, не бий маму! Так не можна, тату!". Залежить від ситуації, але якщо хоч в одному з тисяч випадків батько хоч один раз не вдарить маму, бо йому шкода стане своєї дитини - текст має цінність. Я не вважаю, що текст, що не має літературної цінності - у значенні, не є віршем, не має цінності взагалі. Підтримую розміщення тексту, що потенційно може на когось і щось вплинути - я так сприйняла Вашу мету (може, помилилася). Багацько ще можу написати про те, що підтримую, але, пробачте, йду до університетської бібліотеки зараз (там буду до 11-ї год., в Україні це 12-а). Зможу відповісти тільки вночі. Дякую.

© анонім (87.145.106.—), 08-11-2010

Катерино, а можна спокійно, без заламування рук і падання на коліна, сказати, проти чого Ви,власне,протестуєте або що захищаєте? У даному конкретному випадку.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

До обох...

Катерина

© анонім (87.145.106.—), 08-11-2010

Шановна незнайомко! полум"яному коменті є одна, але вирішальна помилка. Все, що Ви написали, можно було б віднести (і погоджуватись чи ні - то інше питання) власне до віршів. У даному випадку про вірші не йдеться. Не станете ж Ви стверджувати, що отой текст, під яким ми так мило спілкуємось, є віршем?

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

анонім (87.145.106. - це Ви до кого звертаєтесь, власне?

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

probachte, shchos ne do kinzja vstavyvsja komentar.
Нічого - вірш із риторичним запитанням на соціальну тематику та соціального спрямування (важливе слово) - це цінність. Риторичне запитання - частина спрямування читачА. Як "підштовхування" до думки-висновку. Як указівки на напрям (спрямування) і пОза віршем. Як указівки на те, що любов - не рука у напрямку обличчя, а "удар любові"... Дивно звучить моє узагальнення після вірша (одне з кількох): любов - це "удари любові". Дивом звучить, бо "удар любові" = серцебиття. Власне - ось він, один із висновків, які може зробити читач. Якщо читач помітить художню деталь, яка, можливо, є відповіддю автора на запитання вкінці вірша. Так особливо у вірші... - відповідь передує запитанню... Спасибі від душі!

© анонім (87.145.106.—), 08-11-2010

От біда - не дотрималися плану "тематичного" :). Нічого - вірш із риторичним запитанням на соціальну тематику та соціального спрямування (

© анонім (87.145.106.—), 08-11-2010

Ех, навіщо ж це Ви з підпілля так швиденько ВИйшли? Хоча - я й раніше знала, що ВИ тут... "Б"є - значить любить" - не написала в коментарі, що нарід каже правду, що так має бути у стосунках чоловіка та жінки. Ні в якому разі. Я про "стосунки" рецензента й поезії, літератури. Про необхідність писати про вірші щиро, навіть якщо це б"є автора по вухах і в саме серце. Щирість - частина любові. "Удар любові" - серцебиття... (даруйте, зловживаю словом) - іноді мов сонячний удар, іноді як грім серед неясного неба... Про такі удари йшлося. Не про навмисне насилля над автором.

© анонім (87.145.106.—), 08-11-2010

Нє-нє-нє, шалунішка ви такий! Ніяких одних човнів! Я отуточки, на березі,вам курс задаватиму краще.

Слухайте, а може, ви спробуєте не римовано те все розповідати? Гірше не буде, чесне слово.

© Сталева Кицька Panzervaffe, 08-11-2010

Та нічого... Отих 10 тем нікуди не дінуться. А це, так би мовити, внесення моїх корективів у Ваш список. Думаю, як автору, мені таке можна робити;)
А Вам, Кицю, як ініціатору даної діяльності на рівних правах можна вносити щось своє. Ось так ми з Вами опинились у одному човні: я веслую, а Ви тим часом визначаєте курс.

© Микола Назарівський, 08-11-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.87689590454102 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …