Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2562
Творів: 46537
Рецензій: 90815

Наша кнопка

Код:



Рецензії

"Весілля" у 2000р...

(Рецензія на твір: ВЕСІЛЛЯ, автор: Той, що греблі рве)

© Москат. (134.176.67.—), 22-10-2010
Ох авторе, авторе... 2000 р... Навіть коли здається немає чого сказати.., можна знайти слова...

Здибала сьогодні книжечу «Veiled Sentiments» (скорочена назва) –
«Завуальовані сентименти», тобто – приховані. Англ. мовою «Veiled» та «Wild» звучать схоже. ЦЕ я відчуваю від «Весілля», у «Весіллі» ЦЕ ГЛИБОКО відчуваю – ЦЕ –
«Wild Sentiments» - «Дикі сентименти» – дослівно переклала.
«Veiled Sentiments» – завуальовані – дослівно повторила.
ЦЕ – вони – «приховані сентименти» й «дикі сентименти».
«Дикі» – без алюзії на острівних аборигенів, яких часто асоціюють із чимось примітивним (я не асоціюю). Якщо алюзія на них, то як на (не)стримувану ПРИРОДНІСТЬ.
Описово-метафорично: ЦЕ внутрішній пульсар (пульсар – див. у астрономії) або... світло-тінь, що пульсує всередині буття...
Мені до вподоби «дикі сентименти». Наталочка Ліщинська написала, що «Весілля» «жаский вірш». «Дикі сентименти» схоже дечим за значенням... Хоча – для мене дИкі сентименти – бо є сильна динаміка у вірші, пульс вірша сильний (не кажу швидкий)... –у цьому значенні (зокрема) Дикі! (знак оклику у якості графічного відображення «дикого»; у Вашому вірші таке графічне відображення є).
Серце, біль, почуття можуть бути (чи ставати) в певний час дикими – ні? Я «дикі» НЕ заміню нічим – хоч, поете, убийте мене як критика, хоч судіть як філолога – за кожного прочитання вірша – дИкі сентименти. Можете іронізувати (іронія у літ.рі анг. м. напр. Oscar Wilde, опа – бачте, так і проситься на сторінку Wilde (хай із -е, що не вимовл.). Іронізуйте, але... ДИКІ і в Африці ДИКІ (і це чудово).
Сентименти (sentiments) у нас перекладають або словом «почуття», або словом «переживання». Як на мене, сентименти – це ніби... І почуття, І переживання... Можна ПЕРЕЖИВАТИ почуття (в собі, вірші, від вірша). Можна ВІДЧУВАТИ переживання (ЧУТИ в собі, вірші, від вірша). Оскільки сентименти – (етимолог., скажімо) є посиланням і на почуття, і на переживання, і в словнику є значення «мнение, настроение, отношение», лишаю сентименти. Не про сентиментАльність як алюзію ( – це у мене слово-паразит, але корисний паразит...) на плаксивість ідеться! Сентиментальність ТАКА у вірші відсутня. Відсутність «плаксивості» акцентує (та є однією з ознак) «дикості» сентиментів (переживання, почуття, напр.) – наратор не нюняє, наратор гостро переживає, відчуває певні сентименти. Є не плаксивість аби привернути увагу. Є переживання, відчуття, на яке наратор (і читач=я, напр.) НЕ може не звертати уваги. Спробуйте не звертати уваги на ДИКЕ переживання, почуття! Дзуськи... Поєднання переживань і почуттів у вірші... Ви Майстер єдностей. І... – не знаю чи «правша», чи «лівша» (як то кажуть), якщо говорити про тілесне буття, але як поет - Лівша... Натяк зрозумілий.., (с)подіваюся, ...подіваюся, подіваюся...
Почуття – «чуття» в корені слова (лінгвісти кажуть «по» – невіддільний префікс, тобто – який уже не сприймається як префікс), переживати – в корені «живати» («жил-бИл», був-живав – спотворення з метою пояснення). Ось... – Переживати... Живати... Жити. Переживати почуття, Почувати, Почувати ся... Так БУТИ... У вірші переживання, почуття, самопочуття, «світопочуття» – це ніби буття, а не поезія як форма відтворення буття. Коли читач сприймає поєзію як буття – як це називається? Естетична ілюзія справжнього, мимовільного – сказав би, можливо, Ролан Барт; я скажу – це талант – талант автора, чиїм буттям є поезія... Аж ніяк не ілюзію справжнього переживання почуття, дикого пережиання дикого почуття як САМОпочуття і почуття довколишнього викликає «Весілля», а справжнє відчуття справжнього... Давно вважаю, що Ви творите за принципами, які радите іншим... Ми тут про літ.-ру, а не психологічні типи, характери авторів, але не втримаюся – це Вас характеризує певним (позитивним) чином...
Ніби певний час «зрю в корень» наратора (не автора) (серце – тут корінь)... Якщо хтось вважає, що наратор (чому літ. герой?, чому герОй??) не горить.., а перегорів, у відчаї опустив руки і тільки й хоче смерті – право того «хтось» (я вважаю, що той, хто хоче смерті – не тлін... ). Тут (де?..) є внутрішнє горіння (не про рос. «возгорание»). Мов печія – не у шлунку, а в серці... Чому називаю це (що ж?) печія серця? Бо печія передбачає біль. Маю на увазі не фізичний біль... Спробувала пояснити кілька сприймань кількома образами – мабуть, не вдалося.
Дивовижне серед усього дивовижного: поєднання пульсації внутрішньої (серця, почуття, переживання, думки) і зовнішньої (музики, танкА). Не знаю... що більше акцентує що – чи зовнішнє («усугубляет») внутрішнє, чи внутрішнє зовнішнє, але – є зв.язок – безперечно є – і як стильова характеристика («Весілля» і загалОм Вашої творчості), і як словотвір настрою (а можна так сказати??) – У вірші та ВІД вірша. Дикі сетименти, зокрема від наявності паралелізма внутрішнього та зовнішнього буттів-як-динаміки (цитую Веселовського із книги Лотмана – «сопоставление по признаку действия» (С) – як аналогія – створює дикі сентименти – за рахунок «накопичення» динаміки (у Наталочки Пасічник схожий ефект у «Gedichte» (як на мене).
Нюанс (для мене важливий): цей вірш ніби єдність двох музичних форм. Двох. Для мене перша музична форма – до речення «А я б там лежав, кривавий», друга – після нього. Після першого прочитання вірша Ой як схотілося, щоб цього не відчувалося.., щоб не відчувалося «два в одном». А потім... А тепер... А досі... Відчуваю чарівність у цьому, бачу сенс у цьому. За рахунок двоєдності створюється відчуття подієвості в світі наратора.., відчуття зміни в світі довкола і всередині наратора... Картинку (чи весілля) в певний час наратор побачив іншою, або ПО-іншому... Можна уявити, що танОк став іншим, бо музика, що лунає на весіллі, змінилася з акордеонної на гітарну (скажімо), пісня з циганської (будь-якої народної) на іншу динамічну, але ліричнішу... Чітко відчуваю присутність зміни (є ефЕкт присутності зміни).
«Весілля» є (поетичним) дискурсом втрати (discourse of loss). Так-так, Майстре єдностей, втрати – у трьох часо-просторах – теперішньому, минулому та майбутньому, хоча, моя філософія часу... схожа, скажімо, на августинівську (як її спримаю я) – минуле та майбутнє називаю і вважаю ---віддаленим теперішнім---. Саме так – як читач я відчуваю не лише актуальну – тут-і-тепер-утрату, а й імпліцитну (імпліцитну – тому, можливо, для мене у вірші є і актуальне, і ВІДДАЛЕНЕ теперішнє). Якщо вважати весілля теперішнім у вірші, я відчуваю не лише втрату на весіллі, а й «поза» ним... (Ви б назвали це суггестією, ймовірно...). Для мене є і ДО весілля, і ПІСЛЯ весілля – у вірші та поза віршем. Для мене є ДО вірша (уявна причина переживань наратора, уявні стосунки з дівчиною, уявні почуття) і ПІСЛЯ весілля – пост-емоції, переживання, внутрішня пульсація, буття наратора тощо. Ще... для мене є після «Весілля» – як МОЇ емоції, переживання тощо. «Приручили» до вірша... (а це мов рослинку багаторічну посадити в землю...). Я у вірші, вірш у мені, і... (з відомих лише мені причин...) вербальне вираження реакції на це – «от блін»...

Ка

Пам"ятаєте, я не вважаю текст біографією. "Весілля" теж не вважаю. Написала, що вірш викликає ВРАЖЕННЯ справжньої "пережитості". Як би це сказати... - не вірш це для мене, а ЖИТТЯ. Я ніби ПРОЖИЛА період життя, а не прочитала вірша. Не просто побачила на власні очі, як то кажуть. Пережила. Не Ваше життя, як автора, звісно (в деяких літ. теор. автора не існує, існує лише читач у якості автора) . "Ретрансляція" - це і є те, що я не змогла висловити вдало. Те, що я мала на увазі під "пережитість" (як Ви іменували). Чесно... - про "труд" - таки він, бо я НЕ люблю рецензувати вірші... Коли рецензую, хочеться привернути увагу автора до того, що НЕ імпонує у формі та змісті (у змісті лише коли є якась нелогічність, як приклад - "зеленые идеи яростно спят" - знаєте про це реч.). Якби мені щось НЕ імпонувало у "Весіллі", я б Вам цілу "історію хвороби" вірша написала - і не сумнівайтеся. Чотири рази... не варто читати мої коментарі (бо у них переважно враження, а не доцільні зауваження). Знали б Ви стільки разів я прочитала вірша - не задля коментаря... Добре, поете, не буду називати Вас майстром. "І кращим, і щасливішим", я сподіваюся/вірю, що станете/будете. А є визначення - "поет - це..."? А напишіть-но, щоб і я знала (іронізую, але по-доброму). Хтось вважає (напр.) Бротігана поетом, а хтось ні. Є визначення "поет - це"? Є еталон для визначення "можна називати поетом - не можна"? Я відчуваю, мабуть, про щО Ви, причину прохання. Прохання виконаю. Таке собі буде "Общество мертвых поэтов" - дивилися фільм? Ось Вам два посилання (може, не варто...), якщо не дивилися фільм.
http://www.youtube.com/watch?v=i2p6ry7hMbU&feature=related
http://www.youtube.com/watch?v=6E1qtiOMUTg&feature=related
Друге відео обожнюю. ЗагалОм фільм - класний.
Ще дещо - а знаєте ж як The Beatles деякі тексти пісень писали - коли їхали на гастролі (в дорозі) (чи із чимось плутаю?). І що? Є пісні, які до вподоби, безвідносно до того як вони написані. Вірш можна оцінювати за купою критеріїв, а можна просто цінувати...

Безмежно вдячним... будьте не мені, будь ласка, а своїй-і-не лише (Господній, напр.) безмежності, а я буду вдячна Вам і Богу за неї. Глибоко спасибі.

© анонім (87.145.109.—), 24-10-2010

Коли мені було 20 років, кожний вдалий свій вірш я вважав не більш ніж випадковістю. Тут так само - за цим віршем немає ніякої гострої пережитості, це тільки вигадка. Більше того, він написаний за три хвилини лівою ногою, так, справді, він написаний мимоволі, і це єдина моя заслуга. Решта - ні, бо решта - то тільки якась ретрансляція.

Я чотири рази прочитав Вашу рецензію, Катю, і я досі дивуюся, і я досі вважаю, що не варто було завдавати собі стільки труду, щоб писати про цей вірш. Як говорить Ліна Костенко "Поети є і кращі, й щасливіші...".

В будь-якому разі я Вам безмежно вдячний, однак маю невеличке прохання - не називайте мене більше ні майстром, ні поетом з великої літери, бо це такий аванс, який треба відпрацьовувати творчістю...

© Той, що греблі рве, 23-10-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.72198987007141 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …
Книжковий арсенал 2019
Шановні друзі! Нагадуємо Вам, що зовсім скоро, розпочнеться один з найбільших літературних фестивалів …
Мовна та візуальна стихія українськості. “Енеїда”Івана Котляревського у відображенні ілюстрацій Оксани Тернавської
Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі розмову із доктором філософських наук, професором кафедри української …
Книжковий МЕДВІН 2019
Друзі! Вже скоро розпочнеться весняний книжковий Медвін, звертаємо вашу увагу на зміну розкладу, ярмарок …