Дякую, Віко, що читала попри не твій жанр!
Психологізму трохи приберегла на фінал. :-)
Якщо чесно, то не знаю чи ставлю на натуралізм, чи на фантастичну складову. :-) За моїми відчуттями, фантастика найкраще сприймається, коли дотична до реалій, тоді у читача мимоволі прорізається така зимна думка: а раптом це правда?.. Пам"ятаю "Паразитів свідомості" - ото був шок, лише здорова психіка врятувала від спроб покопирсатись у своїй голові та знайти там власного паразита. :-) Для мене така фантастика - найвищий гатунок.
Спасибі, Віко,
з повагою,
Наталка
