Дякую за відгук, Петре - і цікаві думки :))
Щодо кукурудзи - гммм.. ну, дякую, напевне)) Що керує, питаєте - мабуть я у ранній молодості перечиталася Кінга)
А якщо серйозно - оскільки ви мій давній і більш-менш постійний читач, то заслуговуєте на щиру відповідь))) - тут немає якоїсь конкретної чіткої причини. Писати хочеться - а що писати? Соціалка - даруйте, вона не для мене - і так забагато довкола "правди жізні". Мило - тим більше не хочу. Сатиру - тут потрібен талант особливого штибу. Ще мене приваблює історико-прригодницький напрям - але він аж надто трудомісткий, щоб можна було за вечір-другий щось завершене написати - тому мені залишається тільки хорор - хочете вірте, хочете ні, а я свої опуси сприймаю зі значною долею гумору і самоіронії. Кожного разу, починаючи оповідку - я ставлю експеримент насамперед над собою - до якої глибини може впасти моя уява - тому що політ - занадто позитивно б звучало, правда?
Ну, якось так. Може, колись я писатиму інакше. Може - взагалі перестану.
І ще - ви правильно зауважили - тут немає чистоти жанру, хоча більше всього таки хорору. Принаймні, я до цього прагну. Для мене хорор - це жах, який ховається за рогом. Тінь, що нечутно промайнула поряд. Шурхіт кроків за стіною. Ледь чутний запах гниття у вогкому підвалі. :))))))
Моя таємна мета - навчитися лякати читача, а найвища оцінка, яку я чую іноді а хотілося б якнайчастіше - МОТОРОШНО )))))))) Але лякати не просто так - а змушувати замислитись над причинами цього страху, над тим, що криється в глибинах...
Як пафосно вийшло)).... Це вперше я щось подібне пояснюю. Може - вам, може - собі...
В будь-якому разі - спасибі. (за технічну заввагу -окремо)
З повагою - навзаєм
К.
