По-перше, дякую, що читаєш. Тим більше, так постійно.
По-друге, можу принести вибачення. Хоч тобі персонально, хоч усім читачам. Звісно, «Зозулята зими» - то не формат електронного читання. Сама це знаю. Але як розпочала справу – треба доводити до кінця. Дякую читачам за мужність і терплячість.
Мо, легше буде, якщо уявити, що твір друкується у журналі з продовженням?
По-третє, Інна – білявка, фарбована. Хоч останнє нене суттєво. У першій частині саме від неї Руслана почула про зозулят зими, хоч і не все.
По-четверте. Ні, героїв не могло бути менше. І епізодів, і подробиць, і зустрічей. Жодним не можу поступитися. Другорядні, може, й є. Але усі вони – сюжетостворюючі. План прописано. Події розкадровані на всі частини до епілогу. Витягни дрібний епізод – розвалиться весь пазл. Якби мені не була потрібна Майя, чи Тетяна, чи Інна, чи… Просто б вони не з’явилися в тексті.
Це – не образа скривдженого митця, у таку позу ставати мені, звісно, зарано,і сподіваюся, ніколи не доведеться. А в твоїх зауваженнях чимало слушності. Це – просто констатація факту.
І ще, Вікторе, ти любиш магічний реалізм? Ну, хоч прочитав Маркеса «Сто років самотності» без скорочень? А тепер уяви, що за часів Маркеса існував інтернет і ця книга з’являлася б отак по шматку на сайті. :) Боже збав, я не порівнюю себе з генієм Маркеса. Просто хочу трохи втішити. Мені і так довелося креслити таблицю, аби розібратися, хто ким кому доводиться в його романі. Мабуть, електронного формату із усіма цими Ауеріліо я б не витримала. А прибрати хоч одного персонажа – розвалився б сам задум.
До речі, ще не вказувала, гарна переробка твого останнього тексту. Молодець, завжди подобалися люди, здатні працювати над задумом ів не ображатися. Успіхів тобі.
Щиро,
Тала Владмирова
А так, щодо провінційного міста. Від цього нікуди не дінешся. У Київ чи наваіть Харків герої не вирушать. От щодо хрущовок (чим тебе допікають, не найгірше планування, повір моєму досвіду) - то дія відбуватиметься не лише в них. Хоч готичних замків не обіцяю.
Щиро,
Тала Владмирова
© Тала Владмирова, 09-03-2010 |
