Цікава гіпотеза, Вікторе.
Це щодо гена совісті.
Гіпотеза, бо моїх досить поверхових знань із біології та генетики не вистачає, аби уявити, як такий ген міг сформуватися в процесі еволюції.
Ті, що мають совість (хоч би на рівні не кинутися навтьоки від хижака, не закричавши голосно, аби привернути увагу інших «товаришів» у стаді чи й племені до небезпеки і втративши при цьому секунду-дві), можуть загинути, не встигнувши передати свої позитивні якості нащадкам. Егоїсти ж повинні виживати і закріплювати оте «своя сорочка ближче до тіла» у наступних поколінь саме на генетичному рівні. А от скажи ж ти… Еволюція, взагалі, загадковий процес.
Щодо розподілу совісті чи відсутності її аж так – не згодна. Нас не 46 мільйонів – уже менше. Це – по-перше. Не знаю як щодо наведеного тобою прикладу, як там щодо совісті 450 очільників. Але тих, у кого совість атрофована, вистачає і в інших містах. І за кордоном теж. «Пророков нет в оточестве моем, но и в других отечествах не густо…» (перепрошую за російськомовну цитату).
Щиро,
Тала Владмирова
Дякую, Наталко! :)
Щиро,
Т.В.
Дякую! Тебе, Тало, також вітаю із прокиданням жіночності від зимового сну в барлозі шуб, светрів і чобіт. :-)
Олега не забула, було передчуття, що ось-ось з"явиться. :-)
А є такий ген?! Їх таких, з недодачею, Вітю, більше в нашій країні, ніж склад ВР. Треба вивозити й спродувати туди, де дефіцит. :-) Або міняти десятьох безсоромних на одного зі совістю.
Наталко, дякую тобі і дуже.
Завжди приємно, коли твором хтось "живе".
Щодо "детальніше" про цей пункт, то ти маєш рацію. Далі буде детальніше. от тільки розповідь піде не від імені Руслани. Дам дівчині трохи спокій, хай влаштовується на роботу та трохи набереться сил, вони їй знадобляться.
Ти ще про Олега не забула? Його вихід. :)
Не люблю відповідати на запитання щодо сюжету.
Але цього разу, саме цього, прихід Інни - партизанщина. Руслана вперто нагадує їй знайому Адку, попри те, що дічата дуже різні. Від себе, як виявилося, до сусіднього міста не втечеш, а совість ампутувати безболісно щастить не всім.
Ну все, досить. Один козир розкрила. Але ще дещо в рукаві є.
Щодо "вірю" - окрема подяка. хоч не дай Боже, аби хоч пиблизно таке трапилося десь на просторах нашої батьківщини, і не лише тут.
Далі буде незабаром. Чесно. :)
Щиро,
Тала Владмирова
Зі святом Весни та Жінки тебе!
:)
