Контекст вашої оповіді, не сумнівайтесь, вловив, та, дасть Бог, у вас будуть сотні читачів, і кожен прочитає і витлумачить собі ваш текст по іншому. Емоційний стан автора - одне, читач - інше...
Давно це збагнув, тому й остерігаю...
З повагою,
Юрій.
P.S.Стосовно "невинності" вина міг би багато чого вам розповісти, коли б, звісно, побажали...
Дякую, пане Юрію, за відгук.
Щодо залежності сприйняття ситуацій від стану свідомості - згоден. Та чи це щось міняє? Є такий фільм "Гран Торіно" з Клінтом Іствудом. Там старий чоловік довго не може наважитися на сповідь. Коли ж, зрештою, сповідається, священик здивовано питає: "І все?". Герой, так само здивований реакцією священика, каже, що це не давало йому спокою все життя. Найтяжчими гріхами виявляються один випадковий поцілунок і несплата податків за подарований човен. Це при тому, що герой воював у В’єтнамі...
Якщо ж Ви мали на увазі, що наївно пов’язувати описані життєві ситуації якимось містичним зв’язком, то ліричний герой і сам розуміє, що наївно.
Щодо церковнослов’янської - зовсім просто. Бо ця мова мені подобається, і щодо неї я ніколи не мав упереджень. А п’ятдесятий псалом церковнослов’янською - це ще й мистецька перлина.
Щодо "пияцтва"... Якщо двоє молодих людей вип’ють під святковий настрій пляшку сухого вина - я не вважаю це пияцтвом. У такому контексті зворот "співучасник гріха" для мене, даруйте, незбагненний. До речі, те зло, про яке йдеться в моїй розповіді, породжене ситуацією, коли людина чітко собі визначила, де добре і де погане, а білого світу навколо себе - не бачить.
З повагою, Р.К.
