Мову люблю, через те, Вікторе, прошу виправляти. :-) Повір, "по" не всюди доречний, часто-густо ми калькуємо з російської мови, а українська, хоч близька, та має свої особливості.
Не переймайся переробками, то нормальний процес, та хоч десять разів, головне, аби текст вдався.
З повагою,
Наталка
чому ти так не любиш прийменників???
звичайно, завжди можна краще, час у мене ще є, думаю Академія не скоро доберетьсяя до мене :-)
Зауважу, що я не кидаю твір одразу після його написання, днів 2-3 він валяється на компютері, чекаючи остаточного затвердження, але так повелось, що після рецензій я справді починаю об"єктивно розуміти чого не вистачає тексту і переробляю його...
Дякую за наполегливість! Що я б без неї робив :-)
П.С. я ризикую перетворитись на автора, якого будуть читати лише з 2-3 разу, бо він постійно щось переробляє і просить "перечитайте будь ласка!" :-)))))
Перше речення, Вікторе, трохи виправ: "По моєму обличчю..." - "Моїм обличчям ...", одруківка "будівлs", "Не хничте!" - "Не панікуйте!", в через - в череп, намагаючись долонею втримати виповзаючи очне яблуко - прикривши долонями криваве місиво рани.
Ось ще шматочок тексту треба обов"язково "попрасувати": "Гарячковито шукаючи шлях для порятунку, інженер згадав про тяжкість в лівій кишені халату. Пальці нащупала холодний метал викрутки. Останнє зусилля руки науковця і тверде вістря викрутки продірявлює око Степана Івановича. " - ГАРЯЧКОВО (відчайдушно або розпачливо) шукаючи шлях для порятунку, інженер згадав про ВИКРУТКУ. Пальці НАМАЦАЛИ холодний метал В КИШЕНІ ХАЛАТУ. РУКА НАУКОВЦЯ СУДОМНО СТИСНУЛА ІНСТРУМЕНТ - і ОСЬ тверде вістря викрутки продірявлює око Степана Івановича.
Знаєш, Вікторе, в тебе другі варіації виходять, як правило, краще. :-) Оті дрібниці, які я виловила, то дурниця, а ця невловима моторошність, про що йшла мова, вже тепер з"явилась. :-)
А ти не зупиняйся на других варіантах, :-) спробуй не поспішати надто, іноді варто і третій раз переписувати. Що налякався? Можна і над цим оповіданням ще попрацювати. Просто часто буває, що переспишся, а на ранок щось цікавіше мозок вичарує, запишеш, потім мине ще кілька днів, аж диви, ще краща ідея сяйне. :-) І не ображайся, що постійно виповідаю незадоволення - то з любові до твого таланту й літератури взагалі. :-) За терпець - дякую!
З повагою,
Наталка
ох, Наталю, моє серце і радіє, і сумує...
перечитав рецензії, певно ідея твору справді цікава - стільки пропозицій щодо того чи іншого напрямку розвитку сюжету...
Але сумую через те, що майже ніокго цілком не задовольним мій варіант..
Це вже стало доброю традицією для мене, виправляти свої твори пілся твоїх рец! Дякую тобі!
Заціни ще раз, може краще вийшло??
Щиро вдячний,
А якщо справді забрати горор з цього оповідання, хай дівчинка-робот залазить у чужі мізки з намаганням покращити їхнє життя, ніби й добре виходить, а наприкінці - бац! Її керівництво раптом призводить до трагедії. От описати, як вона, наприклад, зводить хлопця і дівчину в пару, вони закохуються, а самотнього начальника-холостяка хлопця, теж змушує закохатись, скажімо, у маму дівчини, а потім... Ой, щось я захопилась, Вітю, вибач... Це я хотіла сказати, що змайструвати би можна трагедію, не трилер, от бере дівчина-робот на себе функції Бога, а вийшла бяка. :-) Авторе, вибачай, фантазія знову понесла, наче вар"ятський кінь. :-)
З повагою,
Наталка
саме тому, що історій про роботів-маньяків безліч, я вирішив не створювати горор, а розповісти про робота, який любив жити в чужих головах, жити людськими життями, а не завойовувати Всесвіт!
Мабуть додам драматичності твору, щоб справді було жаль дівчинку...
І ще, основна ідея - завести читача в оману, нехай він до середини оповідання думає, що мова про звичайну працівницю магазину...
Вся трилерна і горорна складова твору - лише данина моді та традиціям, хоча певно не найкраща данина...
Я просто не хотів, що твір аж надто виходив за рамки класичних і перетворювався в постійне повторення фрази "Дівчина з пістрявою хустинкою в руці"....
Наталю і ПуШе, дякую що читали!!!
Обіцяю якомога старанніше обходити плагіатство )))))
Та, упаси Боже, не про плагіат мова була, навіть думки не виникло... Просто дуже невловимим є в тексті Віктора те, що залишило певне незадоволення, от і згадалось, як Уляна зуміла гарно налякати в схожій ситуації. :-)
З повагою,
Наталка
Да да, тих електронних маніяків кругом - шо собак нерізаних)))
ПуШ знає те оповідання, Наталю - сюжетно-ідейна схожість присутня, гммм... Не думаю що то свідоме, просто... світ тісний ))) а світ ідей - тим паче.
