Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2521
Творів: 45474
Рецензій: 88999

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Once more

(Рецензія на твір: КІНА НЕ БУДЕ!, автор: Юрій Кирик)

© Ніка Нікалео / Veronica, 16-01-2010
Перечитала щойно, пане Юрію, надіслану вами "Анатомію..." Вразило до глибини душі! Особливо тому, що почула це з уст мужчини. Перлиною вашої повісті є діалог з духівником. Пила кожне його слово, наче джерельну воду, і вражалася мудрістю сказаного. Адже монахи не мирські люди, а скільки тонкого знання.
Лише одну дуже вагому річ було випущено чи згадано мимохідь: погіршення стосунків між чоловіком і дружиною у такому віці. Це зустрічається мало не в кожній сім*ї. То чи не ліпше кожному створити своє інше життя і отримати ще одну гальбу щастя? Якщо справді прийшло кохання.
Ну, звісно, не таке як ви описали тут. Це - просте захоплення старшого пана пружними сідничками і пустими голівками. Хоча і це має право на життя, чи ліпше на пережиття.
З повагою, Veronica

Якби ж то такимим свідомим були усі чоловіки! Більшість же упирається, аргументуючи тим, що це з усією його сім*єю щось негаразд. Мовляв, це ви усі тут з глузду з*їхали.
З повагою,

© Ніка Нікалео / Veronica, 19-01-2010

До певного часу, я розмірковував, достоту як ви, улюблені Проблема з дружиною у мене теж була, та якось діти запросили мене на семінар міжнародної спільноти "Домобудівничих", (вони діють в усіх побільших містах України), й хочете вірте, хочете ні, (який, зрештою, хосен обманювати???), я вийшов іншою людиною, переглянув своє ставлення до дружини, головне, зрозумів, що сімейне життя, це передовсім подвиг. Любов, як жодне інше почуття вимагає щоденного подвигу. Часто зречення, ну й звичайно, постійної жертовності.
Знаєте що найцікавіше? У всьому тому я тепер отримую шалено задоволення.
Ось так.

© Юрій Кирик, 17-01-2010

Ну, ось ми і дійшли спільного знаменника:)))
Дякую, Консуело, за щире жіноче спілкування.
Сподіваюся, пан Юрій на нас не образиться.
З повагою, Veronica

© анонім (91.124.37.—), 16-01-2010

Отут і намацали ми з вами, Вероніко, найглухіший з усіх можливих кутів... Віва емансипація - к бісу три славнозвісні "К" :-))))
Мабуть, просто не варто зациклюватися на якихось надмірних сподіваннях-ілюзіях-очікуваннях - а залишатися собою (для цього тре спершу СОБОЮ стати)...
Мабуть, в силу віку я не цілком адекватно можу спроектувати хід мислення старшої пані - як і ви - надто це глобальна проблема, щоб можна було дати якусь вичерпну відповідь. Кожен має право обирати сам. Найгірше - коли цей вибір роблять за тебе.
Щодо чоловіків - то я їх люблю і поважаю))) І розумію, будьте певні, теж. Просто існують бар"єри, яких нам не здолати ніколи, тож із цим просто треба змиритися.
От бачите, на які рефлексії ви мене підштовхнули))) Наперед вибачаюся перед усіма, кому заманеться читати цей флуд))))

© Уляна Галич (Консуело), 16-01-2010

Еге ж, Уляно, важко не погодитися. Та коли бачиш більшість чоловіків і жінок, що гавкаються, як пес із собакою, десь так після п*ятдесяти, то, на мій погляд, краще вже було б жити окремо. Бо страждають і діти і онуки. Ницо мало інтелігентних сімей, де мають терпимість і повагу один до одного. Ненависть - теж гріх. І я переконана, що багацько старших пань погодяться зі мною.
А, напевно, таки я була у котромусь із своїх минулих життів чоловіком. Завжди це кажу. Бо і характер маю чоловічий і вже аж занадто добре їх розумію:))) Завжди свій пацан у їх компанії. А зовнішність оманлива:)))
З повагою і симпатією, Veronica

© анонім (95.135.232.—), 16-01-2010

Вероніко, Вероніко - і це кажете ви , жінка?
Жартую, жартую.
Але...
Старшому пану з відповідним рівнем прибутку і соціального статусу направду не важко випити іще навііть не одну, а кілька гальб, а що залишається для старшої пані? Діти - дорослі. Онуків бавити? Це у кращому випадку.
Сумно.
Не смішіть мене оповідками про кохання. Ради всього святого... Втім, про свій погляд на про існування моногамії вже колись писала. Вітчизняній демографії це на користь, що радує.
Я далека від намірів відстоювати тут якісь устої ортодоксальної моралі, а свій погляд не боюся висловити, не ховаючись за анонімністю.
Єдиний аргумент, яким можна відкупитися від звинувачень у безвідповідальності - се ля ві, бейбі... Еге ж?

© Уляна Галич (Консуело), 16-01-2010

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.2246630191803 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …