

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	826
Творів:	12459
Рецензій:	19263

Наша кнопка

Код:

Рецензії

Це не Грін, це його музей

(Рецензія на твір: Грінландія, автор: Олексій Тимошенко)

Причому музей не у Старому Криму, а у Феодосії.

У Старому Криму нічого видатного, але все справжнє. Панцирна койка, заправлена по-солдатськи, конторка, охайно побілені стіни, книжки. Обстановка аскета.

А у Феодосії вже розстаралися на всі ці червоні вітрила, Зурбагани і всю іншу хибно зрозумілу романтику світу Олександра Гріна. Але це не справжнє. Це подарункове радянське видання, а не публікації в жовтих бульварних газетах, де Грін за життя і публікувався.

В творах Гріна, попри дивні імена, повно бездомних бродяг, рудокопів, невигаданих моряків, бомбистів, мандрівників, крисоловів, бульварних пісеньок і такого іншого. Це дуже предметний світ, і не скажу що гламурний. Він жорсткий, як те життя, яке було добре знайоме його авторові. І він вмів передати смак того життя. Саме тому по його вигаданих краях, здається, можна мандрувати насправді за докладною картою.

Тож не бачу у запропонованому творі жодних алюзій з тим світом, крім того що хтось робить дерев'яні моделі вітрильників і кудись геть несподівано й геть алегорично відпливає на вітрильнику ж.

Мрії - вони теж конкретні і вимагають для свого втілення конкретних дій. Коли просто "дивився на небо" а потім просто "закохався" - це якісь абстракції. В творі Гріна герой би дивився на небо через патентований телескоп, і навіть марку його б було вказано. А дівчину було б описано більш докладно, аж до довжини її спідниці й капелюшка, який вона носить.

І ще, його герой би діяв. Він нічого б не говорив про те кохання. Він би змінив вітрила на кораблі, проплив би річкою сотню кілометрів, щоб встигнути щось передати жінці, що сьогодні відпливає і таке інше і таке інше.

Раджу усім прихильникам творчості Олександра Гріна перечитати його "Автобіографічну повість", перш, ніж писати усілякі іллюзії. І стане зрозумілим, що таємничий Лісс - то геть звичайний Севастополь, і нікуди тікати з реальності не треба, треба лише бачити красу звичайнісінького порту, звичайнісінького моря, звичайнісінького берега, звичайнісінької жінки поряд. У короткій спідниці й матроській голандці. Така у них в двадцятих мода була.

Дайте своїм мріям об'єму, барв, смаку та пахощів.

ЗІ. На цьому сайті вже є один "грінівський" твір. При чому герой теж нічого не робить всю дорогу і теж у фіналі відпливає з дівчиною. Але образний ряд Гріна там скопійовано більш ретельно. Шкода, посилання так відразу не знайду.

Та я б так і зробив з самого початку. Дуже,знаєте хотілося побалакати про когось із гідних уваги людей та їх творчість.В цьому плані мені не вистачає форуму. Наступного разу можемо зачепити когось іншого,скажімо, Крапівіна.
О.Т.

Ну хіба що поспілкувались про хорошу людину :) То може дійсно на якусь Неверланлію замінити?

А.С.

Антоне, дякую за увагу до твору. Важко з чимось не погодитися. Я повторюся і напишу майже те саме, що адресував для Камю.
І перша теза - це не є алюзія на творчість Гріна! Ви запитаєте - що воно таке є тоді? Ну, можливо це ілюзія, але на будь-яке життя де я двоє людей, пов'язаних почуттями. З цієї точки зору не важливо Грінландія там, чи Швамбранія, чи ще якась муть. Запевняю вас, якби я хотів скопіювати образний ряд - я зробив би це більш вдало.
Оскільки я не ксерокс, цього і не хотів. Музей Гріна я не бачив. Знаю про що він писав і як йому давались ці твори. Люблю деяки його твори. Поважаю Гріна за деяку самостійність, відстороненість від радянської літератури. Але...є інші речі, які я важко сприймаю. Скажімо,ця його манера тягати з собою по всіх квартирах портрет своєї першої дружини, яка там романтика! Я вже писав -Грінландія випливла в кінці роботи над твором, тому мабуть і виникає так багато зауважень. Інша справа, навіщо було її зачепати. Але це вже стає полем зауваження не на основі Гріновської тематики, а на основі будови твору взагалі, його сюжету і т.і. Мушу визнати - якщо не було прагнення зробити алюзію на Гріна, не слід було його торкатися взагалі!
Р.С. Щоправда знав, що назва твору притягне увагу колег по "гаку". ПРинаймні поспілкувались про Гріна. Теж якась користь.

Щиро, Олексій Тимошенко.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.0102519989014 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design