Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47419
Рецензій: 92239

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Виклик при ймаю

(Рецензія на твір: , автор: )

© М.Гоголь, 19-10-2006
Дякую, що згадали мою скромну персону у обговоренні. Зрозуміло, не міг не прийняти виклику і прочитав твір шановного пана Олеся.
Складність обговорення памфлетів полягає в тому, що ми мимоволі розповсюджуємо своє ставлення до прототипів на ставлення до самого твору. Особливо показовим тет є рецензія шановного пана Халви.
Мільйон компліментів панові Санченку за чудову рецензію і два мільйони панові Олесю за відгук. Так би усі сприймали критику - у нашої літератури було б чудове майбутнє.
Я теж звернув увагу на монологи, але в іншому ключі - в якийсь момент, відволікшись на мить, я раптом припинив розуміти, чию промову читаю. Можливо, це дуже особисте, але окрім лексики промова можновладця нічим не відрізняється від промови діда. Вони обидві монотонні. До речі, так само, як і описи. Найяскравіший приклад - опис портрета Кобзаря. Йде великий перелік усілякої ботаніки, як у довіднику, а картинка в уяві не виникає! Якби автор написав нам, з якої городини було зроблено вуса, з якої - чуба, тоді б цей опис не пропав. А так він перетворився на звичайне нагромадженням слів.
Ніяк не претендуючи на об'єктивність, суто суб'єктивно порадив би панові Олесю виборсуватися з лексичного моря, в яке він поринув по самі вуха. Дуже ціную багату лексику цього талановитого автора, але це - не єдина зброя письменника. На мою скромну думку, лексика має бути підпорядкована меті - тобто картинці, думці, яка виникає у читача в голові.
Ну і, зрозуміло, не можу обійтися без реакції на героїв памфлету. Суміш Чорновола з Ющенком, яка легко вгадується у головному герої та Єхануров, який читається у постаті міністра, мене примусили замислитися над українською традицією стріляти по своїх.
Чому ми так любимо стріляти по своїх? Ми радше пробачимо Януковичу чи Кучмі, що вони погані, ніж Ющенку, що він недостатньо добрий. Сьогодні ситуація військова - є окопи, в яких сидимо ми, в тому числі і Ющенко з Єхануровим, а є ворожі окопи. І через те, що особисто мені не дуже подобається командир роти чи сусіднього полку, починати стріляти не у ворога, а по них - на жаль, так завжди робили українці і у першу чергу інтелігенція. Над цим феноменом треба поміркувати на дозвіллі.

Шановний пане Гоголю!
У тій війні було чимало випадків, коли янкі стріляли по янкі. Ірландські імігранти стріляли ірландських імігрантів тощо. До оречі, українці там теж були. З обидвох боків ворогуючих сторін... Але це ми щось відволіклися вже задалеко.
Щиро,
Олесь Б

© , 27-10-2006

Шановний пане Олесю!
Приймаю вашу аналогію з громадянською війною. І мушу зауважити - якби янкі стріляли по своїх, вони б не перемогли збірну південних штатів. В цьому, власне, і є відмінність наших реалій (дійсно не унікальність, бо усі нації, які не мають власної держави, люблять стрільбу по своїх, зокрема шотландці).
І вам дякую за цікаве спілкування.

© анонім, 23-10-2006

Шановний пане Гоголю!
Щодо монологів усе зрозумів. Визнаю слушність Ваших і Санченкових зауваг з цього приводу. Обмірковую. Але наразі ще не готовий до радикальних змін в тексті. Зачекаємо...

Щодо національної традиції. Мушу Вас дещо розчарувати чи навпаки - заспокоїти. Нічого унікально українського в цій традиції немає. Вона не має жодного національного забарвлення. Геть усі нині цивілізовані, помірковані, добропорядні й миролюбни нації пережили такий досвід. І український випадок ще далеко не найгірший. Громадянська війна в США забрала життя більшої кількости американців, ніж усі попередні й наступні війни разом узяті (обидві Світові, В"єтнам і Корея тощо). Цивілізовані англійці колись на майдані відрубали своєму королеві голову, а потім парламент вів виснажливу й криваву війну з королем. Гільйотина взагалі виникла у витонченій і вишуканій Франції й використовувалася там французами щодо французів у нечуваних індустріальних масштабах. Щодо німців тут взагалі ліпше промовчати. Японці - порахувати скільком їхнім шогунам було повідрубувано голів чи зроблено щось подібного протягом сторіч їхніх самурайських чвар...
До речі, традиція "священих корів" чи ідолопоклонства (до якої, ймовірно, Ви тяжієте більше, ніж я) також не є унікальною для жодної нації.
Ще раз щиро дякую за увагу до моїх текстів і цікаве спілкування.
Олесь Б :)

© анонім, 20-10-2006

Шановний пане Олесю!
Висловлювати свою втому від монологів за допомогою монологів - це оригінально, але навряд чи ефективно. Не скажу за всю Одесу, але особисто я не здогадався, що ви таким чином висловлюєте втому. Напевно, варто було дати якусь примітку. А може, я просто дурний, а решта читачів - розумні і самі про все здогадаються.
Щодо ворогів - я мав на увазі не стрілянину ваших героїв по своїх, а стрілянину автора по своїх. Хоча якщо стати на вашу точку зору - відстороненого спостерігача, то дійсно ворогами щодня можуть бути інші. На жаль, живучи в Україні, ми не маємо морального права займати позицію спостерігаіва і брататися із ворожими "салдатами".
Щодо нездарності командирів можу погодитися, але тільки при умові, що я готовий зайняти їхнє місце. А я не готовий. У мене свій шанець і я з нього стріляю у бік ворогів. Хоч розумію, що завтра хтось із колег вистрелить мені в спину просто тому що я йому не сподобався. Така у нас національна традиція.

© анонім, 20-10-2006

Друже Гоголю!
Щиро дякую за увагу. Почну з кінця. Стосовно ворожої ситуації, ворожих окопів (чи паки шанців) і негідних чи недостойних командирів наших полків. По-перше, важко звинувачувати мене в тому, що в моїх текстах "замочено" недостатньо "ворогів". До-друге, я вже поміркував на дозвіллі про цей феномен і вже починаю доходити висновку хто ж є насправді ці "вороги". Невтішні мої роздуми. Адже немає в дійсності перманентних фізичних ворогів, а є вони лишень у нашій уяві, в наших мізках. Є у нас думка про те, хто їми може бути. Отже, ми самі можемо бути і є ворогами, бо ця вся "ворожість" міститься лишень у нашій голові. А перманентні "москалі" - це для мене як синонім примарності поняття "ворог". Тож ворогом може виявитися будь-хто, так само як і всі "вороги" - це лишень смертні люди зі своїми клопотами, турботами, бажаннями, мріями, коханням і ненавистю. Тому коли вже хтось стріляє у когось в моєму творі , то ймовірно саме тому, що він вваажє свою ціль "ворогом". А ми, автори й читачі, маємо перевагу в тому, що бачимо ширшу картину, знаємо трохи більше, ніж герої творів і тому можемо розуміти трагікомічність їхнього стріляння ворогів. По-третє, на війні найбільше втрат людського життя пов"язано не обов"язково і не завжди з блискучими стратегічними чи тактичними діями ворога. Радше це все наслідок бездарности і дурости, помилок і недоліків своїх же власних командирів. Таким чином, хто ж насправді небезпечніший ворог - недолугий і нещасний салдат у протилежному окопі чи шаці, чи "свій" щирий командир (у вишиванці й шароварах), завдяки якому гине більще ж "своїх"?
Щодо вгадування реальних постатей за образами в оповіданні - це виключно справа читача. Адже мої міркування могли дещо співпадати з тим, про що написав Гоголь, але не конче. Можливо, до цієї суміші домішувалося щось іще.
Стососовно монотонности МОНОлогів - каюся, це й було метою. Те, що й воно Вам впало в око, шановний Гоголю, це лишень ще один доказ, на додакток то блискучих Санченкових зауваг, що з цим завдянням я впорався добре. Може й занадто добре.
Адже цим я висловив власну втому від цих монологів у сучасній монологічній Україні. Коли жодна сторона не чує і не бажає почути иншого. Процес висловлювання стає самоціллю. Відсутність духу порозуміння та єднання нації, попри папірчики Універсалів є болісною і дуже прикрою. А наслідки цього невтішні, бо це, зрештою, завжди зводиться до чогось на кшталт щільно завантаженого КамАЗа з ваділою ТАРАСиком.
Щиро,
Олесь Б :)

© , 19-10-2006

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.73513889312744 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …