Те, про що Ви говорите, пані Тетяно, дуже важливо. Але якби "розговорити" когось із катів (хоча б анонімно-сповідально). Багато хто з них просто виконував накази, тому їхні свідчення були б цінними, але вони мовчать (у всякому разі таких сповідей я не читав). У нас на роботі був такий, на нього говорили "застрєльщік", так він казав: - А мнє пріказивалі і я стрєлял... Та й помер той чоловік ледве не містично - кісточка з рибини застряла у стравоході, розвинулася пухлина і його лікарі не змогли врятувати. Звичайно, таких свідків багато (їм давали бойові ордени за ретельну і "важку" службу) і відрізнити їх від справжніх учасників війни без документів неможливо. Виручила б тільки сповідь.
Бажаю, пані Тетяно, вдалих пошуків і творчих досягнень!
З повагою М.Цибенко
Дуже дякую, Миколо за відгук, за увагу, за роздуми... Я от собі думаю. Може усе це треба насправді поспішати занотовувати, аби ті, живі, ще мали змогу прочитати і внести корективи. Аби змогли дати відповідь.
Тетяна.
