Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2606
Творів: 47424
Рецензій: 92246

Наша кнопка

Код:



Рецензії

І вапщє, Ваша пазіція врєдна с класовой точкі зрєнія, дарагой таваріщ!

(Рецензія на твір: Професорська донька, автор: Климентій Осика-Маєвський, граф)

© Петро Муравій, 19-07-2009
Коли Ваня розігрує із себе революційно-пролетарського агітатора перед страйкарями, то має набір реплік, усім колишнім радянським людям, значній частині ГАКівців, відомих. Підозрюю, що про виступ Вані дійшло до Ульянова Володимира, і він потім запозичів тези Київського жандарми для своїх праць.
Ваня, напевно, здогадувався, що про цей його виступ прочитають приблизно через сто років у всемережі і всміхнуться читачі ГАКу. Але скажіть мені, графе-гумористе, чи цікаво було отим страйкарям-майстровим слухати словесну каламуть про "Учитися, учитися і ще раз учитися..." Якої халєри, дозвольте Вас запитати, ясновельможний? Невже простим майстровим кортіло високої освіти? Підозрюю, що їхні вимоги мали, сучасною мовою сказати, ковбасний характер. Висока ж освіта та вченість для значної частини простих робітників буває навіть противною. Принаймні, страйкувати через це вони аж ніяк не стануть, і слухати словоблуда з такою мовою також. А чого варте: "Из всех искуств важнєйшим для нас являєтса кіно!" Ну Ленінська теза, Ленінська. Я практично незнайомий з історією вітчизняного кінематографу, але пупом чую, що якщо у той час у Росії і були вже якісь фільми відзняті ( про що маю дуже великий сумнів), але тоді однозначно ще не було організовано масового прокату кінофільмів, і саме головне, ніхто тоді не ставився до кіно- чи сінематографу, як до речі необхідної для повсякденного життя, тим більше простих робітників такі промови безглуздого агітатора аж ніяк не могли цікавити. Одним словом, Ваня орієнтувався не на них, а на нас, сьогоднішніх поціновувачів його слова. У той час публіка ще було не доросла до сказаного Іваном Карповичем, бо його погляд був спрямований у далеке майбутнє.
Ну а те, що в кіно було ні за що ходити... Тут Ви, ясновельможний, просто ображаєте мою контрреволюційну свідомість.
Якось один простий робітник розповідав мені настанови свого голови профкому. Цей пролетарій просто якось з інтересом придивлявся до світлини, на якій була зображена гірнича виробітка дореволюційного Кривбасу. На ній було зображено, як двоє робітників стояли біля такого собі "колодязя", з якого вони у спеціальному кошику піднімали нагору водобуту руду, подібно як зараз з колодязів тягнуть відро води, намотуючи мотузок на колоду.
- Ось бачиш, як у той час скрутно доводилося робітникам! - виявив свою виховну функцію по роботі з малосвідомим елементом голова профкому.
- Бачу. Так скрутно їм бідним доводилося, що на роботу у хромових чоботах ходили, - підсумував пролетарій побачене ним на світлині.
Корова тоді, графе, у нас на Криворіжжі коштувала 11рублів. Зараплата гірничого робітника певно не пам"ятаю, яка була, але рублів 80 - не менше - робітники мали. І більше. Як хто, звичайно. Хто не мав власного житла, жив у бараках: сучасною мовою гуртожитках.
На цьому слові бувайте собі здорові!


Копелан-колобок, повертай вжедодому, бо вже час. Годі по ГАКу лазити. Так і з’їсть хтось.

© анонім (212.74.233.—), 25-07-2009

© анонім (212.117.161.—), 26-07-2009

Вельмишановна публіко! Чисто інформаційне повідомлення. У Орлика-Наталки- Дев’ятко є тех. працівники на цьому сайті. Вони зараз взялися флудити під усіма моїми останніми рецензіями. На цей момент,як я пишу цей комент, нафлуджено поки-що під дев"ятьма. Я звернувся до адміна і попросив у нього допомоги.
Двоє приховуючих морду свого лиця копіюють два мої дописи. Я від своїх слів не відмовляюся, але коли воно вирвано з контексту, то виглядає дуже недоречно. При тому один з цих дописів з отим злосчасним знаком оклику, що сташенно розтягує сторінку. Саме з таких технічних недоречностей цей мій відгук і вибрано для копіювання. Другий: моє «вибачення» перед "буревієм". Запам"ятайте номери двох Орликових службових псів: © анонім (85.227.202.—) і
© анонім (145.100.100.—).

Наталочко Дев’ятко! Якщо ти напишеш скрізь просто посилання на це місце, мовляв, подивіться, що Муравій витворяє, то це буде нормально. Я від своїх слів не відмовляюся, кажу тобі недотепній ще раз. А те, що твої пси роблять зараз... Втім,себе з твоїм Орликом ти показала й без того доволі яскраво. Я й не встиг з твоєю творчістю познайомитися, зате познайомився з твоїм лайном достатньо вичерпно, щоб скласти про тебе думку.
© Петро Муравій, 24-07-2009
На жаль, адмін зігнорував моє прохання про видалення цього флуду. Ба навіть перешкоджав мені переслати це повідомлення, блокуючи його.

© Петро Муравій, 26-07-2009

Муравій:
"На Україні було всяко."

НА Україні! НА Україні! НА Україні!
оцевже ти спалився, товарісч майор коцапчєґ - засланий козачоґ Копелян Муравей, нібіто "неруский но давноукраїнскій" поподей московзкого педрoархата НА Україні...
одблядь! так і зказав цей муровейний копелян -
НА Україні..... НАХ...

© дверізачиняються, 25-07-2009

© анонім (212.24.147.—), 26-07-2009

"принаймні, не давали фуріям верховодити - це точно.

капелан зграї
© Петро Муравій, 25-07-2009



Княгиню Ольгу (у святому хрещенні Олена) в українському народі почитають як святу та рівноапостольну. Прийнявши християнство, вона ненасильницькими методами сприяла його поширенню на Русі.

Згідно з літописною традицією, Ольга була родом із Пскова і доводилася родичкою правлячому тоді на Русі князю Олегу. У 903 році її ще маленькою дівчинкою віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя, якому на той час виповнилося 25 років.

Далекі походи відволікали Ігоря від внутрішніх подій, і Ольга дедалі більше входила у справи управління державою. У ті часи в Києві було вже багато християн. Їх відрізняли грамотність і широта кругозору, необхідні при веденні державних справ. Тож, спираючись у державних справах на християн, Ольга поступово схилялася до їхньої віри. Восени 945 року Ігор вирушив за даниною до древлян, які вбили князя.

Залишившись із малолітнім сином Святославом, Ольга взялася за угамування древлян. Літописець розповідає про триразову помсту княгині древлянським послам. Спочатку вони вирішили запропонувати їй у чоловіки свого князя Мала, і послали до Києва своїх старійшин. Човен, на якому припливли посли підняли угору до князівського палацу, а потім кинули у приготовлену заздалегідь яму і живими засипали землею. Удруге послів древлян за наказом Ольги було спалено у лазні. А третє посольство - отроки княгині перебили під час тризни, яку справляли по Ігорю.

Після цих розправ княгиня у 946 році послала у древлянську землю військо на чолі з воєводою Свенельдом. Древляни закрилися у добре укріпленому місті Іскоростені. Тоді Ольга пішла на хитрість: вона пообіцяла відступити, взявши данину голубами від кожного дому. Хитромудра княгиня наказала підвісити до лапок голубів тліючі лучини і відпустити їх. Птахи полетіли назад і місто запалало.

Опір древлян було зламано, і більше ніхто з данників Русі не повставав проти Ольги. Крім помсти, княгиня встановила фіксований обсяг данини з кожної землі і зайнялася облаштуванням великокнязівських господарств та доходних промислів. З цією метою у 947 році вона вирушила у поїздку до Новгорода, встановлюючи свої лови і погости. По всій землі було наведено порядок.

Зміцнивши своє становище всередині країни, Ольга перейшла до активної зовнішньої політики. Насамперед їй необхідно було встановити добрі стосунки з Візантією та Німеччиною - двома найсильнішими державами Європи.

Згідно з давньоруським літописом, у 955 році вдова Ігоря прибула і Константинополь до імператора Костянтина VII Багрянородного. Тут вона хрестилася. Поїздка у Константинополь розвіяла багато надій княгині, щодо розвитку партнерських відносин із Візантією.

Ольга проводила самостійний курс, не озираючись на Константинополь. Зробивши остаточний вибір на користь включення Русі у християнський світ, вона добивалася для країни незалежного статусу при рівноправному положенні у стосунках із Візантією та Німеччиною, із грецьким Сходом і латинським Заходом, визначивши цим загальний характер зовнішньої політики Києва на два наступні століття.

Під час правління Ольги розширилося будівництво в Києві. Старокиївська гора, де до цього часу був могильник, поступово перетворюється на парадний центр столиці. Вже на початку правління Ольги тут стояв камінний князівський терем, неподалік від якого вона спорудила кам'яний палац із великою прибудовою, оздоблену фресковими розписами й деталями з мармуру і рожевого шиферу. Це був тронний зал, де Ольга приймала бояр, підвладних князів та іноземний послів.

До кінця свого життя Ольга фактично управляла Руссю. При цьому вона не заперечувала проти розширення володінь Русі на схід, проте була категорично проти війни з Візантією.

11 липня 969 року Ольга померла. ЇЇ поховали за християнським звичаєм. Правління Ольги було вирішальним поворотом в історії Київської Русі. Країна здобула упорядковане управління, почала інтегруватися у політичну систему християнського світу.

© анонім (212.74.233.—), 25-07-2009

P.S. Якщо хтось побачить десь мого колобка, скажіть, що нехай вже повертає додому, бо вже час йому. Годі по лісу лазити. Так і з’їсть хтось.

© анонім (212.24.147.—), 26-07-2009

"Товариство! Мені багато довелося тут сперечатися з...(вилучено цензурою). Виявили себе й мої однодумці, однак їх було небагато і вони ведуть себе скромно, так, як і належить. Найбільше кричить той, кому насправді нічого сказати. Таке буває у нашому світі дуже часто. Тому, соратники, прошу, відгукніться, якщо ви подумки солідаризувалися зі мною, просто напишіть свій відгук з одного або декількох слів, отак: "Підтримую, підтримую з застереженням, згоден, практично згоден." Супротивники, звичайно, також можуть писати свої відгуки з протилежними словами: "Не підтримую, незгоден, я проти."
© (94.248.46.—), 26-11-2008
Лихо з цією авторизацією. Це, звичайно, я писав.
© Петро Муравій, 26-11-2008

Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, Петра Муравія, Баби Карги з-під Яготина...

© анонім (209.151.236.—), 25-07-2009

© анонім (212.42.236.—), 26-07-2009

На Україні було всяко. Не треба її ідеалізовувати. Як була на те причина, то жінок і страчували. І, принаймні, не давали фуріям верховодити - це точно.
Я щось не зовсім зрозумів, тут хтось із ховаючих морду лиця вирішив проповідувати гендерну нерівність? Яке значення взагалі на ГАКу має стать автора чи буревія чи кого б там не було? Чи може хтось із читачів віддає перевагу автору тільки через те, що то жінка, або тільки через те, що то чоловік? Може за статевою ознакою і літературні відзнаки чи премії дають?

Ну що Ви, що Ви, Світланочко? Для того, щоб виганяти з людини біса, треба, щонайменше, щоб ця людина того бажала. Я просто ще раз спробував роз"яснити Вам ситуацію, втім, я мало мав надії на те, що до Вас дійде. Лишайтеся при здоров"ї Ви і Ваші біси разом, якщо Вам то любо.

© Петро Муравій, 25-07-2009

© анонім (212.42.236.—), 26-07-2009

Мені після висловлення своєї ідеї ця вигадка дуже сподобалася.
ДАЙОШ СИТИХ ВОВКІВ І ПИШНИХ ІНДИКІВ! ДААААЙОООШШШШ!!!
ХАЙ ЖИВУТЬ ІНДИКИ! ДОБРОГО ЗДОРОВ"Я СІРИМ ВОВКАМ!!! УРААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

© Петро Муравій, 22-07-2009

© анонім (85.227.202.—), 24-07-2009

пане Петре, дякую за Вашу читацьку увагу та зауваження. За моїми спостереженнями не важливо що говорить оратор перед натовпом, а важливо як, тобто вирішальне значення має не зміст промови, а харизма оратора. А якщо енергійно жестикулювати затиснутим в кулаці кашкетом, самі розумієте яка промова може вийти :)
Якщо серйозно, становище фабричних мастєрових у Рос.імперії було не бликучим і геть далеким від лубочно-сусалної картинки аля Нікіта Міхалков. Тут справа не в хромових чоботях (хоч трохи згодом за щастя були вже кирзові). У роки стрімкого економічного підйому неймовірно швидко багатіла буржуазія, однак економічний ріст майже не відобразився на добробуті та умовах праці робітників. Скажімо одним із наслідків революції 1905р. був закон про обмеження робочого дня до 11,5год(!).
Робітничий рух того часу цілком міг еволюціонувати до профспілкового європейського зразку, однак влада та власники не збиралися йти на жодні компроміси та замість дослухатися до цілком справедливих вимог мастєрових подавляла ці виступи зброєю. Це призвело до радикалізації та політизації робітничого руху та дозволило осідлати хвилю народного невдоволення професійним демагогам, котрі ніде і ніколи не працювали і безбідно жили закордоном на гроші тих же фабричних.
До слова, тульські робітники, що мали пенсії по старості, страховки, 9-год робочий день, добру зарплатню та навіть дачні товариства у роки громадянської переважно воювали проти більшовизму.

З повагою,
Климентій

© Климентій Осика-Маєвський, граф, 20-07-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.1693859100342 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …
Графічний роман “Серед овець”
Графічний роман Корешкова Олександра «Серед овець», можна було б сміливо віднести до антиутопії, як …
Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …