Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50943
Рецензій: 95696

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Знайшла хвилиноньку завітати

(Рецензія на твір: -, автор: Дара К.)

© , 08-07-2009
Була я зайнятою, шановна Дарино.
І не хотілось світа божого бачити.
Сумно скінчилась та історія, але що було-то було.
Завтра буде краще.
Вже починає покращуватись, бо читаю ваш твір, а їхатиму поїздом – то згадуватиму.
А ще – уявлятиму, як хтось згадує про мене. Хіба не заслужила?
Оу, і ви про сльози… Знали б ви, скільки мені доводилось виплакуватись… По-всякому виходило. Допомагають вони, змиваючи наболіле чи нагле. Допомагають і в просуванні прохань. Це ви вірно у своєму творі написали. Міцно, чисто по-нашому. Реально.
Дубові якісь ті чоловіки. Наче шори на серця їхні натягнуто. А ми їх розм’якшуємо – і вони сповзають. І чоловіки становляться людьми. Такими, як ми.
Доводилось мені людей заспокоювати. Дехто рекомендує вигуком чи стусаном або матюками сльозові атаки відбивати, а я сама плачу за компанію. Удвох швидше виплакується. А якщо втрьох? А всім людством? Уявляєте масштаби очищення? Це я про щирі сльози. А про тактично-наступальні написала б трішки менше. І вони корисні. Бо я по собі знаю, що не акторка я, бо не видавити мені з себе навмисне ні сльозиноньки.
А Киця Панцерваффе глузує, бо не розуміє природи жіночих сліз. Хоча… Хоча... Ага… Кошачі не плачуть, бо вони і засинають від наркозом з розплющеними очицями, і вмирають. Мої кішечки хай живуть довго-довго. За кожною виплакуватись, не доведи, Господь, це яка трагедія… А їх в мене трійко.
Оу, і я лягала на вітер. Я була у Сімферополі. 20-те січня, а до чого ж тепло… А на другий день – вітер. А мені літаком летіти. А я вийти з таксі не можу. Не відпускає. Того дня і дощ зі снігом падали. А до того дня ми у курточках ходили.
І на мене задивляються. Які дивні паралелі… Читаю ваш твір – і себе впізнаю. Хай кажуть пересмішники та Хоми невірні, що такого не буває. Якщо твір справжній, а не теревені якісь, то і впізнають себе люди в них. Як оце я – в дрібницях.
А це бачу про широчезне озеро.
І таке буває. І п’ють ті чоловіки з них воду, як кров з нас і сльози жіночі
Але це вже про своє.
Пасіба за твір :-)
Салют :-)
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.74201488494873 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …