НА Україні! НА Україні! НА Україні!
оцевже ти спалився, товарісч майор коцапчєґ - засланий козачоґ Копелян Муравей, нібіто "неруский но давноукраїнскій" поподей московзкого педрoархата НА Україні...
одблядь! так і зказав цей муровейний копелян - НА Україні..... НАХ...
Княгиню Ольгу (у святому хрещенні Олена) в українському народі почитають як святу та рівноапостольну. Прийнявши християнство, вона ненасильницькими методами сприяла його поширенню на Русі.
Згідно з літописною традицією, Ольга була родом із Пскова і доводилася родичкою правлячому тоді на Русі князю Олегу. У 903 році її ще маленькою дівчинкою віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя, якому на той час виповнилося 25 років.
Далекі походи відволікали Ігоря від внутрішніх подій, і Ольга дедалі більше входила у справи управління державою. У ті часи в Києві було вже багато християн. Їх відрізняли грамотність і широта кругозору, необхідні при веденні державних справ. Тож, спираючись у державних справах на християн, Ольга поступово схилялася до їхньої віри. Восени 945 року Ігор вирушив за даниною до древлян, які вбили князя.
Залишившись із малолітнім сином Святославом, Ольга взялася за угамування древлян. Літописець розповідає про триразову помсту княгині древлянським послам. Спочатку вони вирішили запропонувати їй у чоловіки свого князя Мала, і послали до Києва своїх старійшин. Човен, на якому припливли посли підняли угору до князівського палацу, а потім кинули у приготовлену заздалегідь яму і живими засипали землею. Удруге послів древлян за наказом Ольги було спалено у лазні. А третє посольство - отроки княгині перебили під час тризни, яку справляли по Ігорю.
Після цих розправ княгиня у 946 році послала у древлянську землю військо на чолі з воєводою Свенельдом. Древляни закрилися у добре укріпленому місті Іскоростені. Тоді Ольга пішла на хитрість: вона пообіцяла відступити, взявши данину голубами від кожного дому. Хитромудра княгиня наказала підвісити до лапок голубів тліючі лучини і відпустити їх. Птахи полетіли назад і місто запалало.
Опір древлян було зламано, і більше ніхто з данників Русі не повставав проти Ольги. Крім помсти, княгиня встановила фіксований обсяг данини з кожної землі і зайнялася облаштуванням великокнязівських господарств та доходних промислів. З цією метою у 947 році вона вирушила у поїздку до Новгорода, встановлюючи свої лови і погости. По всій землі було наведено порядок.
Зміцнивши своє становище всередині країни, Ольга перейшла до активної зовнішньої політики. Насамперед їй необхідно було встановити добрі стосунки з Візантією та Німеччиною - двома найсильнішими державами Європи.
Згідно з давньоруським літописом, у 955 році вдова Ігоря прибула і Константинополь до імператора Костянтина VII Багрянородного. Тут вона хрестилася. Поїздка у Константинополь розвіяла багато надій княгині, щодо розвитку партнерських відносин із Візантією.
Ольга проводила самостійний курс, не озираючись на Константинополь. Зробивши остаточний вибір на користь включення Русі у християнський світ, вона добивалася для країни незалежного статусу при рівноправному положенні у стосунках із Візантією та Німеччиною, із грецьким Сходом і латинським Заходом, визначивши цим загальний характер зовнішньої політики Києва на два наступні століття.
Під час правління Ольги розширилося будівництво в Києві. Старокиївська гора, де до цього часу був могильник, поступово перетворюється на парадний центр столиці. Вже на початку правління Ольги тут стояв камінний князівський терем, неподалік від якого вона спорудила кам'яний палац із великою прибудовою, оздоблену фресковими розписами й деталями з мармуру і рожевого шиферу. Це був тронний зал, де Ольга приймала бояр, підвладних князів та іноземний послів.
До кінця свого життя Ольга фактично управляла Руссю. При цьому вона не заперечувала проти розширення володінь Русі на схід, проте була категорично проти війни з Візантією.
11 липня 969 року Ольга померла. ЇЇ поховали за християнським звичаєм. Правління Ольги було вирішальним поворотом в історії Київської Русі. Країна здобула упорядковане управління, почала інтегруватися у політичну систему християнського світу.
На Україні було всяко. Не треба її ідеалізовувати. Як була на те причина, то жінок і страчували. І, принаймні, не давали фуріям верховодити - це точно.
Я щось не зовсім зрозумів, тут хтось із ховаючих морду лиця вирішив проповідувати гендерну нерівність? Яке значення взагалі на ГАКу має стать автора чи буревія чи кого б там не було? Чи може хтось із читачів віддає перевагу автору тільки через те, що то жінка, або тільки через те, що то чоловік? Може за статевою ознакою і літературні відзнаки чи премії дають?
Ну що Ви, що Ви, Світланочко? Для того, щоб виганяти з людини біса, треба, щонайменше, щоб ця людина того бажала. Я просто ще раз спробував роз"яснити Вам ситуацію, втім, я мало мав надії на те, що до Вас дійде. Лишайтеся при здоров"ї Ви і Ваші біси разом, якщо Вам то любо.
Двері, вас що, заклинило? Може вже змазку час міняти?
Які вибачитися перед Світланою? Я так і протверезіти можу.
Ви що, не читали: "Я прийшов сюди публікувати, читати, обговорювати твори. То є головною функцією сайту.
І якби я знав, що мій експромт наскільки порушить головну функцію сайту, викликавши отаку катавасію, то, звісно, не став би його публікувати. Хоча для себе я уяснив, що СВАРКА ВІДБУЛАСЯ Б ЗА БУДЬ-ЯКИХ УМОВ, ПРОСТО ЗАМІСТЬ МЕНЕ БУВ БИ ХТОСЬ ІНШИЙ. Рано чи пізно."- Залєвський тут ювелірно точно охарактеризував ситуацію. Якщо вже просити у буревія вибачення, то можна я попробую. Вона ж вписала туди й мене для створення ілюзії великої війни. Та й ця моя реца, ікх... чим не образа... Вповні може ікх... трактуватися як образа добропорядної чистої невиннозацькованої душечки.
Отже, я починаю:
"Ікх... ікх... Шановна пані Швітлано!.. Ікх... ікх...
Ви мені вибачте, що я Вас зовсім не зрозумів, коли прочитав про ікх.. ікх... пожежні ікх... поцілунки ікх... Я тоді подумав, що так про поцілунки, власне, заклик до навчання їм могла написати якась желена недоросла вискочка икх... а ввивиявляється, що Вам вже сорок п"ять і маєте сина икх... Напрошується икх... питання, чи Ви маєте чоловіка? Икх... Адже для пожежності поцілунка Ви писали, що потрібно жадати коханого і не мати можливості його побачити икх... А чоловіка икх... звичайно ж бачать щодня икх... і від... икх щоночі. Мене моя жінка зараз цілувати відмовляється, бо каже икх... що від мене тхне перегаром п"яним. Я їй пояснюю, що я жертва икх... творчості икх... Вона каже, що цілуватиме тільки тоді, коли перегар вівітриться икх... Тобто тижні через два-три икх... не раніще икх. Думаю, через такий великий час у мене вийде поцілуватися по икх... попожежно икх... икх... икх... Попопродовжу, як протверезію икх... не пополучається икх...
Мені після висловлення своєї ідеї ця вигадка дуже сподобалася.
ДАЙОШ СИТИХ ВОВКІВ І ПИШНИХ ІНДИКІВ! ДААААЙОООШШШШ!!!
ХАЙ ЖИВУТЬ ІНДИКИ! ДОБРОГО ЗДОРОВ"Я СІРИМ ВОВКАМ!!! УРААААААААААААААААААААААААААААААА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Селяві, Захаре! Таке життя. Я півроку вчився друкувати, не дивлячись не клавіатуру. Тепер пожинаю плоди своєї праці: став робити багато помилок-одруківок, чого раніше було мало. Буду потрохи виправлятися. Треба сходити на окружну дорогу і здибатися з музою. А ти працюй. Я в тебе вірю. Ти гідний представляти нас обох. Я повернуся. Буде і в тебе можливість сходити у відпустку.
Петрові: пане Петре! Суспільство багатоманітне. Воно складається із простих людей, бандитів, прокурорів, повій, збоченців і навіть депутатів. Викиньте одну ланку з цього переліку і суспільство буде неповноцінне. Так ось, НМД цей твір присвячено МРІЇ ПРО УКРАЇНСЬКІСТЬ усіх ланок суспільства. У прокурорів і бандитів це виходить так як описав пан Антон, у вас - шляхом творчості чи ще чогось... Ото й усе.
Петре, чого ти нічого не пишеш??? Чому я, світлий бік нашої особистості, маю працювати за обох??? Де криваві горори? Де окультний постмодерн? Де еротичні трилери? Не розслабляйся!!!!
