А в мене бердичівська вимова, хоча я там зроду-віку не була. Так мені кажуть ваші земляки. А люди, які вперше почули, але мали до цього щасливу нагоду ознайомлення з моїми поетичними творами, кажуть, що ми є одним цілим - вірші і я. Я тільки нещодавно дізналась, що існують успішні бізнесмени, що і досі читають майже по складам. Ті тільки дивуються. Одне діло - писати, інше - ще і читати, вірно вгадуючи авторські інтонації. Ваші - хай не всі, а я вгадую. Тому ви мені і пропонуєте писати і прозою.
Ой, що це я вже пішла мудрствувати? То я тут цього набралась, на сайті. І за це я йому вдячна. І вам, його авторам, твори яких мені подобаються.
Пасіба за розмову :-)
О, ні! Тільки не зменшуйте, будь ласка, розміри рецензій :) То навіть не рецензії, а розмова - приємна розмова з хорошою розумною людиною :)
Заздрю вашій англійській, а також російській. Російською пишу стерпно, а розмовляю )))) Хто вперше чує думає, що я з Прибалтики. Слово честі - я не спеціально викручую слова, воно в мене саме собою так виходить. Польською акцент менший. Чому? Хто зна :)
Щиро, Дара
В мене є старенькі твори. Їм по шість років. Я тоді не спала також. Компутер був батьківським, 386-тої серії. Писала російською. Зараз потихеньку перекладаю на рідну мені мову. На той час російська здавалась більш ріднішою. Матуся працювала у Аерофлоті. Англійська і російська - ось і дві наші мови на тих часів.
Натяк на прозу зрозуміла. Рецензії будуть зменшуватись, але не зникати :-)
Дякую, Агнесо, за щирість!
Мене не було на сайті десять днів. Там, де була я нема інтернету, і слава Богу! Поруч тільки дерева, річка, птахи, небо і багато дощу. Нема спокуси, ото саме таки гарний момент щоб порозумітися зі собою. Ваша перепалка з тою панею пройшла повз мене, хоча я з нею свого часу мала також не дуже приємну бесіду. Я не стала тратити на неї свій час, для чого (?). Пригадуєте Миколайчукове з фільму "Пропала грамота" - "Плюнь дурневі в очі!" :) Не варто звертати увагу на таких людей, ігнорація для них гірше від будь-яких найвлучніше сказаних слів.
Щодо вашої творчості, пані Агнесо. Маленьке побажання, а мо' й прохання :), спробуйте писати прозу. Певна - у вас вийде, маєте все для цього. Чи варто обмежувати себе лише римами та наголосами, короткими та довгими рядками. Це - тонке мистецтво, згідна. Однак воно загнане в певні рамки. То як полотно художника - його простір обмежений... У ваших словах багато енергії, їй затісно в "рамцях". "Хіба світу, що у вікні? За вікном ще більше" :)))) Поміркуйте!!!!
Щодо часу. Більшість з написаного мною пишеться вночі, вже звикла мало спати :)
Дякую за вказані помилки, виправвлю :)
Спасибі за приємне спілкування :)
З повагою, Дара
