Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2685
Творів: 50987
Рецензій: 95729

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Плакала калина

(Рецензія на твір: Наш рай, автор: Василь Шляхтич)

© Олесь, 23-04-2009
Я дивуюсь, пане Василю, - і не дивуюсь, як тільки згадаю, як мене самого тягнуло додому – у ту СРСР кінця восьмидесятих років. Я ж гарно знав, що в магазинах максимум п’ять сортів ковбас, якими тільки горілку заїдати, щоб одгонило потім не сивушними маслами чи спиртами-етанолами, а несвіжим м’ясом. Принаймні, таким тягнуло від переважної більшості їдоків тієї щасливої доби розвинутого соціалізму, крім партократів. У тих були розподільники, як і в деякого прошарку інших осіб, яким калорійне харчування було чи потрібним, чи знаковим. Гречку я бачив тільки три роки, поки нас, вояків законспірованого типу, підгодовувала світова спільнота через місії ООН і якісь інші – одну чи дві. А все одно мене тягнуло до Києва, в якому народився і виріс, попри те, що і одягнути нема було і чого з пристойних костюмів. Фабрики шили таке, що жахаюсь від згадок. Чеське було куди кращим. Вже не кажучи за німецьке обох половин секторів відповідальності – західного та східного. Ото і не дуже я дивуюсь, читаючи Ваші вірші.
Бо тягнуло і мене, хоча я гарно знав, що тієї свободи, яку мав, бачитиму тепер у ранішніх снах, які забуваються легше, ніж нічні. Організм в той час доби вже перетравив вчорашню їжу, і серцю легко ганяти по жилах-аортах свіжу, збагачену киснем кров. Ото і сняться гарні сни. А відкриваєш очі – і що бачиш? Квартиру хрущовського типу.
Я бачив колись Ваше фото. На якомусь літературному сайті. Ви, якийсь стіл, а на задньому плані – велика плазмова панель. А це було роки два тому. То чим Вам так погано там, де Ви живете?
Чи недопалків скрізь не бачили?
Чи жувальної гумки, від кількості якої обліплений нею ліфт коли-небудь обірве троси?
Чи сучасної молоді на Хрещатику, яку без пляшки пива чи іншого слабоалкогольного напою неможливо зустріти? Уявити вже навіть неможливо.
Мабуть, сняться вам рожеві ранішні сни – легкі, як пір’ячко чи якийсь азот.
Тугою просякнуті Ваші вірші. Про що б в них би не йшлось – а воно тужне-тужне.
Співчуваю.
Ото і не натякаю на деякі вузенькі моменти Вашого вірша.
Любите Ви батьківщину отців. Мову вивчили. Не забуваєте.
Браво.
Гарного Вам настрою, пане Василю. Нових віршів – також. Читаються.
  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.81334614753723 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …