| Пані Хромова, ця робота, незважаючи на тепло-серпневі літньо-медові промінчики, нагадує мені вертеп. Але ж не січневий, літній перфоманс, що віщує народження чогось особливого, надзвичайного. Із золотими бджілками та узваром із свіжих груш. Може то справа янголів-янголів... Хтозна. Бо ж, навіть назва сприймається як сукупність сталих координат (X,Y,Z), звідки й бере початок нитка розпорошеного шляху... |
