Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2533
Творів: 45675
Рецензій: 89372

Наша кнопка

Код:



Рецензії

Екскурс

(Рецензія на твір: Дуб ( доповнено), автор: Залєвський Петро)

© Олесь, 23-02-2009
Вільне володіння мовою.
А в чому воно полягає?
Я ще і досі не знаю. Коли я ще кілька років тому віршував російською, то дозволяв собі змінювати порядок слів у реченні, хоча і знав ще зі школи, що так робити не можна. Або небажано.
Я не пишу мемуари, а пояснюю, чому в мене виникає подібне питання. Мені відомо, як заради рими та силабо-тонічного віршування в цілому, віршували поети минулих часів.
А перед нами проза.
«Широкий стовбур майже від самої землі розтікається у височінь двома товстенними гілляками.»
Хіба так погано?
Що, який, звідки, куди, чим? Нормальна побудова речення.
Я не проводжу уроків – боже, збав. Мені просто цікаво знати, чим регламентується та взагалі чи регламентується зміна порядку чергування слів у побудові речення. І крім того, мені відомо, як скоса дивляться колеги-творчі друзі на такі дописи як оце мій. Ото так і пишу, наче виправдовуючись.
Читаю твір.
Дідова розповідь виглядає досить змістовною - як для малюка. Я пам’ятаю, як і я розпитував свого дідуся про те, чому у неї хата-мазанка, або чому свиням вона товче варену картоплю, а мені – ні. Чому вона їм робить салат, а мені дає огірок чи помідор, які порізані на чвертки (я з самісінького дитсадка любив картопляне пюре та вінегрет).
А він сміявся, бо знав більше, ніж я. Це я вже зараз знаю, що бабуся варила картопляні лушпайку та дрібну-дрібну картоплю, а трава, яку вона різала на пеньку, була далеко як не молодою цибулею, кропом або кіндзою. Я дуже любив до них їздити, коли батькам влітку у столиці було чи не до мене, чи їх там не було – бо вони і працювали, і вчились заочно, до того ж чомусь не в столиці, де ми вже мали квартиру та місце в школі, а десь на заході України.
Ось я і вірно сприйняв Ваш твір, шановний пане Петре. Як той малюк-онучок.
Твір не жартівливий, нічого смішного в ньому немає, як і якогось чимось примітного, особливого, знаменного. Серйозна розмова двох людей. Елемент патріотично виховання. Маленький екскурс в історію. Мабуть, за звичкою, хтось з читачів і чекав від Вас чогось гумористичного. Ваш гумор подобається читачам нашого творчого осередка.
Твір не рекомендую, бо це якась дивна традиція – рекомендувати.
Я кожного разу як бачу оту фразу «Рекомендую», згадую про один кінофільм. Або навіть два. В них молоді люди рекомендували всяке – навіть джинси.
Я просто подякую за маленький, скромний творчий доробок. Читається легко, легко і пригадалась народна мудрість про ниву, яку перейти легше, ніж прожити вік. Виросте з того хлопця гарна людина. Батьки б тільки щоб не зіпсували чи вулиця.
Творчих успіхів-нових творів.

Ото і поспілкувались.
Я також закінчував службу в Українській армії, присягати якій деяка частина підрозділу, де я служив, не хотіла, а потім - ще й як захотіла. Все було ж потім по-новому. Воїнські звання, еполети... Гарна армія для кар'єри, а як для оборони держави - питання цікаве :) Господь з нею. Її свято - тепер десь якогось грудня. Мене воно якось обходить.
Тему отієї війни старанно обходжу я, хоча з моєю манерою писати-віршувати можна уявити, що я написав би... Одні гинули, а другі - шикували. Тіж самі сауни-лазні, підсобні господарства та багато чого іншого. В окопах я не сидів, а цвьохкання осколків чув поряд. То таке...
Дякую за високу оцінку моєї творчості.
Я не люблю патетики, трішки вмію тримати себе в руках, берегти деякі власні сердечні таємниці - то і вірші в мене відповідні. Про все, крім глибокої, вогненно-палаючої лірики, мною віршується. Люблю жартувати - а нерідко з мене пре сарказм. Хтось його плутає зі злістю, хтось - з заздрістю, а дехто - мене розуміє. Ото вони на мої вірші і відгукаються. І я їм вдячний. Підтримка - це корисна та важлива річ.
Писати "сам в собі", "сам собі" - то марна справа. Хоча і це - кому як.
Існують такі собі "метафізики". І в цьому немає нічого дивного.
З повагою Олесь.
На все добре.

© Олесь, 23-02-2009

Дякую, пане Олесю, за таку змістовну рецензію. Що не проходите мимо:))). Я-то не професіонал, і ту «височінь» можна перекинути, якщо так воно правильніше.
Стосовно малюка - ну десь йому орієнтовно має бути 8-9 - може,10 років, для такого віку писалось.
Цілком моживо, що шановне гаківське товарство трохи звикло до мого гумору. Десь колись, з Божою поміччю, підхоплю сюжет, то напишу. Бо подібний гумор "з пальця не висмокчеш" - буде виглядати штучним. До речі, штучності не бачу і у Ваших віршах - вони гумористично-реальні та неспішні.
Хоча, це такі, я би сказав, «дуже слизькі» поняття, як штучність, або як ще оте графоманство…
Вітаю зі святом і Вас. Я ще теж служив у тій СА, але не там, де прийшлось побувати Вам. Хоч до цього свята ставлюсь відчужено. Як-не як, а то свято тієї армії, яка все-таки була імперською, хоч ми в ній і перебували. Ну, в тому ж «дубові» є деякі моменти про це. Я пішов служити з есесеру, а повертався – уже в незалежну Україну. (90-92)
З повагою Залєвський П.

© анонім (93.180.232.—), 23-02-2009

Пропустив кілька слів про бабусю, коли писав про хату-мазанку та інше, бо дуже поспішав, щоб не скінчився термін авторизацїї. Встиг.

Поздоровляю Вас зі святом, шановний пане Петре.
Також пропустив кілька слів і про це.

© Олесь, 23-02-2009

  Додати свій відгук!
 
CAPTCHA:
(антиспам, введіть три ЧОРНІ літери)
captcha image
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0014050006866 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …