для чорно-білої фотографії необхідно мати проявник і фіксаж; проявник розбавляли содою, а в якості фіксажу використовували вранішню сечу, звідси і відповідна якість фотографій;
:)
К.Ч.
Мабуть ту субстанцію, якою місцеві спекулянти розводили найкращий у світі німецький фіксаж потрібно віднести до нерозкритих таємниць другої світової, бо погана якість фотографій воєнного часу - доконаний факт.
Ріжте мене на шматки, друзі, але цукру не чіпайте!
Бо це ж у війну той цукор - у міцних грудках жовтуватого кольору - був безсумнівно набагато дорогоцінішим крамом, ніж будь-які фіксатори чи инші хімічні смаковиння! Відтак, цукор - зась!
Щиро,
Олесь Б :)
Антоне, я просто чманію від твоєї новоявленної "культурності"... невже лаври тобі так натисли голову, що ти став перетворюватися на ще одного хама?
"Тому-то прискіпування черкаських фотографів-аматорів до того, чи розмішували на чорному ринку закріплювач содою чи ще чим, можуть сприйматися лише з посмішкою."- ти написав? чи хто??
Мені здається, що то якесь К.Ч. влізло до відгуків на мою рецензію на оповідання "Скельця", хіба ні?
Коко, ми вже вислухали весь твій послужний список, твої погляди на художню правду і радіотелескопи, і ще сім бочок арештантів. Але жодної пропозиції щодо того, чим спекулянти могли б розмішувати фіксаж. Неконструктивно.
Друже Антоне, так само існують форуми для заядлих моряків;
не слід тобі мені вказувати, що я маю обговорювати, а що не маю; я обговорюю те, у чому я розуміюся, а не влажу у те, де і у чому я профан; мова йде не стільки про конкретно фотографічні речі, як про ХУДОЖНЮ ПРАВДУ; чи маємо ми право писати у художніх творах (не фантастичних, а тих, котрі претендують на "історичні хроніки") те, чого в дійсності бути не може; тобто може, але із розряду жарту:
- Чи можна дивитися у телескоп на Сонце?
- Можна, але всього лише два рази у житті. Один раз лівим оком і один раз правим оком.
- от... а якщо ти у фотографії не петраєш, то і не влазь у розмову. Я ж у твої вузли, румби і мандарини не влажу?
На мою думку, для проявочних комплексів існують форуми фотографів, де шановні черкащани можуть бити себе в радянські супутники, скільки їм заманеться. І починаю зовсім не я, здається.
Коко, не можна до художніх текстів підходити з фотографічними кюветами, НМСД. Дуже гарно, що ти нагадав мені, що ГАК існує для обговорень сюжету, композиції, колізій та іншої юринди, а не кислотно-лужного балансу.
Антоне, привіт, ну для чого оце розпочинати, я б сказав, міжусобиці? Для чого ти кепкуєш із людини, котра за своє життя перемішала сотні літрів розчинів проявників і закріплювачів, котрий навіть у студентському гуртожитку завідував фотолабораторією і котрий кілька років працював у КБ, де розробляли проявочні автоматичні машини для радянських космічних супутників???? Котрий собаку з"їв не лише на чорно-білій фотографії, але й на слайдах, кольоровому фотодруку і навіть ( ти й слова такого не чув) на спектрозональних фотоматеріалах?? Котрий розробляв математичний алгоритм для проявочно-друкарських комплексів??
Якби якийсь мудрагель ( ну та навіть я) написав щось таке про кораблі, флот, море, що б на твій погляд здалося нераціональним, нерозумним, неправдивим, ти б хіба не вставляв свої 5 копійок??
Чи як на твою думку? ГАК існує лише для восхваляння деяких авторів???
Дякую, Антоне, за приязний відгук. Насправді із архівів чи історичних монографій багато не візьмеш для художнього тексту, хіба якусь окрему подію. Бо найцінніші тут живі спрогади сучасників та мемуаристика, частково - художні тексти сучасників - вони найкраще передають суспільні настрої, дух тої епохи, хоч, звісно, не без певних оптичних аберацій. Мабуть тому іст.проза значно трудоємкіша.
