О-о-о, кого я бачу...
Я вже починаю звикати до появи Ваших відозв. Бачу, що моя творчість трохи, іноді, де-не-де, а когось цікавить.
Я ото вчора своїм останнім віршем трішки переймався - про зливу.
Чого мені так здається, що хтось з нашею Землею та з нами на ній хоче розібратись - гадки не маю. Здається мені таке - ось і все.
Занапастили ми її.
Я собі карту на компутер встановив - супутникову. Якими б сушами чи морями я на ній віртуально не мандрував би, а такого ставлення до Природи - матері нашої, я не знайшов. Ні - бачив, озеро-море Арал. Дійсно. Але там хтось з розум взявся. Половина цього солоного озера вже майже відновлена, а друга - ні. П'ють люди воду та перуть в ній свої онучі - і що ти їм скажеш?
Дякую за відозву. Приємно бачити.
Щиро Олесь. Так мене батько звали.
А мати - Сашком.
© Олесь, 11-08-2008 |
