Вони дійсно нагадують гулі, хоча... Хоча... Можуть нагадувати і кулі, пістолетні хіба що - вони також тупуваті на кінцях. І лисі, тобто нема за що нічому зачепитись - ні воді, ні вітру. Як я бачу, не дуже цікавим видався вірш попри дві рецензії. Малохудожній у сучасному розумінні цього прикметника чи поняття. Ніякого драйву, таке собі ото патя-патя.
Ви ж українську мову розумієте, а пишете російською - хоча і в цьому нічого дивного нема. Був я одного разу у одному південному місті в Інтернет-кафе, бо пошту треба було отримати та щось ще відповісти на неї. Куди там - ніякого українського шрифту. Російський та англійський. Ото вже дві великих імперських мови. Русізмів деякі нацональні квасні патріоти чути не можуть, а англізми так звані або навіть німчуронізми - куди не глянь. Якось долучайтесь до рідної мови, пане Валентине.
Дякую за Вашу наснажливу увагу.
Все проходить. Все мине.
Щасти Вам.
Щиро Олесь.
© анонім (212.9.251.—), 31-07-2008 |
