Цілком згодна, можу ще й додати від себе, що описування і смакування своїх справжніх емоцій та переживань щей у гіпертрофованому вигляді властиві початківцям. Якщо людина закінчила школу/інститут-пережила коханная/втрату й не перестала писати (у значеннні творити), то з кожним новим рядком, з кожним витком майстерність відточується, а з нею приходить і розуміння літератури,починаються пошуки свого свого місця в ній. Автор вже не епатує читача вмістом своєї черевної порожнини, а намагається віддзеркалити чи дослідити якісь суспільні прцеси, згідно із власними інтересами, звісно. І тут уже письменник чинить, як хоче і як може: схоче - приплете й себе до сужету твору, схоче - осторонь постоїть. Крім того, не забувайте. будь-яка людина і письменник в тому числі, говорить тільки про те, про що САМ ХОЧЕ СКАЗАТИ. Про все інше - МОВЧИТЬ. Тобто якщо людина написала про якісь інтимні речі - значить ці речі вже не є інтимними.
Тата
© Тата, 30-06-2008 |
