

	ПОШУК

АВТОРУ:

AlmaNAH

Жанри

Авантюрна проза

Авторська проза

Альтернативна історія

Гоголівський ФОРУМ

Наша статистика

Авторів:	825
Творів:	12434
Рецензій:	19232

Наша кнопка

Код:

Рецензії

[ Без назви ]

(Рецензія на твір: Дерево (Уривок з Сповіді середньостатистичної одиниці ....) , автор: Галина Михайловська)

Соціологічні дослідження, або до чого приводить фобії, щодо загублених сандалів.

В огороді бузина а в Києві дядько… Ось перше, що спадає на думку після прочитання памфлету. Авторка з однієї теми переплигує на іншу, незрозуміло довго милується деревом, захоплюючись одностайністю думок(?) його листя; та за дитячими спогадами забуває про соціологічні опитування. Які, начебто, і становили основу сюжету, на яку в свою чергу претендував памфлет.
Замість теми, щодо соціологічних опитувань, авторка різними шляхами цілеспрямовано веде читача до дерева. Таке враження, що біля того дерева пройшло все її дитинство. Як Пушкінський кіт бродила, мов прив'язана і днем і вночі то вилазячи на саму верхівку, то гойдаючись на товстих гілках поряд з трухлявою шпаківнею. Під деревом постійно зникали сандалі і тому потрібно було добре пильнувати за ними, або пхатись на дерево разом з ними. Це все, як ми побачимо далі, наклало незабутній відбиток на послідуюче життя..
Надмірне перебування коло дерева, та невідлучне стеження за сандалями ( щоб ніхто не поцупив) призвело до того, що авторка сторожко озирається на кожного, хто до неї звертається та підозрює всіх у намаганні залізти до неї у кишеню та щось там вкрасти. Вона нарікає, що раз по раз до неї чіпляються підозрілі люди з підозрілими запитаннями. Але сахаючись як від людей так і від запитань. вже через кілька рядків у авторки виникають інші ремствування: соціологічні опитування бач, обминають її стороною.
Вона, мов герой Чехова, котрий «не знал, чего ему хотелось − не то конституции, не то севрюжины с хреном…»
Не розуміючись ні на соціології, ні на статистиці, авторка щиро дивується, як це трапилось, що ніхто з її знайомих ні разу не впадав у око «дослідникам». Ще більш її обурює, що саме вона ніколи не потрапляла до тих списків. Адже їй здається, що тільки вона може відобразити загальну думку суспільства.
Треба, закликає Михайловська «…опитати в першу чергу мене, а може і виключно мене. І вони б отримали відповіді на усі свої запитання, якщо, звісно, насправді хочуть отримати ті відповіді.».
І якщо я вже почав згадувати класиків, то дозволю собі ще один уривок з казочки Уайльда «Чудова ракета»:
«…− Я сміюсь, тому що почуваю себе щасливою, сказала Петарда.
− Це дуже егоїстичний привід, − сердито промовила Ракета. − Яке ви маєте право, почувати себе щасливою? Вам потрібно було б подумати про інших. Точніше, вам потрібно було б подумати про мене. Я завжди думаю про себе і від інших чекаю того ж самого. Це називається чуйністю, а чуйність − то висока добродійність і я володію нею у повній мірі…»
І дійсно, навіщо нам, запитую я у шановного панства, теледебати, круглі столи, референдуми? Зайве витрачений час та гроші! Все що потрібно − це звернутись до Г. Михайловської, і отримати відповідь на усі питання. Ви згодні зі мною? Та втім, чого це я вас питаю? Пані Михайловська, ви згодні?
Біда лише у тому, що ця пані непослідовна. То вона претендує на роль Дельфійської Піфії, то вже жаліється, і бажає щоб до неї не присікались з дурними запитаннями, бо лише наодинці «здатна збагнути хід подій навколо» − і не важливо, що це осяяння − «може, навіть не розумом, а чуттям»

Тому спадає на думку припущення: що, як примхливій пані набридне і в один прекрасний день вона не схоче більш ділитись прозріннями? Або раптом трапиться щось жахливіше? Що ж тоді робити суспільству, яке звикне в усьому покладатись на думку пані Г.?
То ж, зважаючи на такий стан речей, пропоную залишити у силі недосконалі соціальні опитування а заодно не спішити проголошувати пані Галину єдиним вчителем і не відмовлятись від інших.

А що стосується дерева… Дерево це − forever! Про дерево можна і поговорити. Тільки не так розлого…
Розмірковування дона Педро занотував секретар дона Педро.

Мені теж рецензія дуже сподобалася. Реготала від щирого серця.
Зроблю невеличке пояснення (розлоге не можна, бо дон Педро будуть лютувати) - це я написала навесні минулого року, коли справа йшла до чергових виборів. Взагалі, чесно сказати - тільки Вам, доне Педро! -, я і вибори не люблю. Вважаю, що більшість не може бути правою, бо розумних людей аж ніяк не більшість. Сказати чесно, я й демократію не люблю... Але, оскільки гетьмана в нас немає, то все вирішує виборець. І ось я впала, дійсно, в знервований стан, спостерігаючи, яку локшину тому виборцю вішають на вуха. Намагалася знайомим виборцям натякнути, щоб вуха не розвішували - не допомагає. Що робити нашому братові, графоману? Сіла, та й написала оцей есей, чи памфлет, чи взагалі не знаю, що воно таке. Там ще багато чого (я уривок ще один, про свою нетипову типову родину вже раніше постила) - немов трохи вляглося на душі... Ну, як воно завжди у графоманів буває...
А оповідь пана Негіна про старий каштан, яка мені дуже сподобалася, спровокувала мене уривок про дерево forever показати йому, ну і загалу ГАКівському. От не подумала, доне Педре, що воно Вам так дошкулить... Мабуть, Ви теж обізнані добре з Фройдом, як одна шановна авторка, то ж читаєте між рядків, і таке вичитуєте, що аж самому страшно робиться.
Я ж, дійсно, покладаюсь не на теорії, а на своє чуття - саме тому, що не вчитель, не керманич, і не пнуся у небожителі. Просто - сіль своєї землі, так само, як кожен інший листочок мого - нашого - Дерева.
... А рецензія, дійсно, блискуча. Дякую!
З повагою, Галина М.

Треба бути дуже авторитетною людиною, щоб робити те, на що звертається увага у вашій реці, що ось є занотованою секретарем, доне Педре.
Треба бути ерудованою людиною, щоб написати таку рецу.
На мою думку, вона краща за сам твір.
Кий не Педро.

	Додати свій відгук

Згенеровано за 0.00978398323059 сек.

Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design